Біблійна історія 6-17

Тема.  Преподобний Іов, ігумен Почаївський.Берестейська церковна унія
Завдяки вашим творам і ілюстраціям стало зрозумілим, що для вас в житті є важливим. В своїх роботах ви звертали особливу увагу на людські чесноти та їх цінність, і для вас, і для оточуючих. Розповіді про мучеників Маккавеїв та святителя Макарія Катеринославського не залишила вас байдужими: багато хто хотів би бути схожими на них, а це означає, що їх подвиг віри і мужності є переконливим і справжнім для усіх поколінь. Та плеяда святих мучеників і подвижників – людей особливої духовної сили – на цих двох відомих і близьких вам образах не вичерпується. 
Вправа «Робота з ілюстративним матеріалом»
Петро Могила,   Т. Шевченко,   Іов Почаївський,
                                               Святитель Макарій Катеринославський

проаналізуйте ілюстративний матеріал за наступними пунктами: 
Хто зображений на цих ілюстраціях?
Що спільного між цими зображеннями?
Чи сучасні ці образи?
В чому різниця цих ілюстрацій ( 1- історична особа; 2 - зображення релігійного обряду; 3 - ікона). 

     Сьогодні ми розглянемо життя преподобного Іова Почаївського. Почаївський – це не прізвище, його прізвище – Залізо. Почаївським його назвали тому, що свої чернечі подвиги він звершував на Почаївській горі. 
Окрім невидимих для людей молитовних подвигів, преподобний Іов розбив великий прекрасний сад на Почаївській горі. Ім’я Іова Почаївського звучить і тоді, коли мова йде про Берестейську церковну унію, коли від православних відійшла частина віруючих та стала іменуватись греко-католиками, унією, тобто союзом.
Проте сподвижники Божі були і в ті непрості часи, вони несли подвиги таємно від людей, але для Бога і перед Ним. За це Бог і прославив їх навічно перед людьми, і пам’ятатимуть їх. Один з них – Іов Почаївський (ікона якого в ряду ілюстрацій).
Вправа «Робота з словничком»
Для розуміння матеріалу необхідно розібратися в значеннях деяких слів, які не часто використовуються у повсякденному спілкуванні, але вони були зрозумілими нашим предкам сотні років тому. Оскільки ми сьогодні заглиблюємося в історію нашого народу, то вашій увазі – перелік необхідних для розуміння слів:
Ігумен – (грецькою «той, хто керує») настоятель монастиря, або його помічник.
Схима – (грецькою «образ») урочиста клятва (обітниця) православних ченців дотримуватися особливо строгих аскетичних правил поведінки й носити особливе чернече вбрання.
Чернець – (грецькою «одиночний», «одиничний») монах, член релігійної громади, який згідно з обітницею (клятвою), проводить аскетичне життя в межах чернечої громади або на самоті, у відлюдництві. Ченці проживають в монастирях (обителях), пустелях, лаврах.
Унія — союз, спілка, об'єднання. Походить від лат. unio або лат. union — «союз», «об'єднання». Прихильників унії як правило називають уніатами.
Постриження — в православній та католицькій церквах символічна і обрядова дія, що полягає в стриженні волосся на знак певного посвячення.

Ми починаємо вивчати розділ «Святі люди в історії української землі», відкриває галерею історичних постатей, церковних та культурних діячів ігумен Іов Почаївський. Розглядаючи його портрет, ви вже склали думку про те, що він був не простою людиною, мав сильний характер, був добрим і справедливим. А що ж про нього нам розкаже історія?
Перегляд відеоматеріалу:

Що більш за все запам’яталось вам після перегляду відеоматеріалу?
Робота з текстовим матеріалом
Завдання:визначити, яким був шлях преподобного Іова до чернецтва.
В 1550 році у тяжкий час переслідувань Православної Церкви з боку католицької Речі Посполитої на Волині й Галичині з’явився «блискучий світильник невгасимий» — преподобний Іов, ревний молитовник й духовний радник. Із «Житія Іова», складеного його учнем Досифеєм, відомо, що він «родом був от предєл Покутських, у землі Галицькой, от батьків правовірних і христолюбивих». Батьки його — Іван та Агафія — належали до шляхетного роду. Носячи в миру, як і його батько, ім’я Іван, хлопчик зростав у благочесті та великій пошані до Господа. Із дитинства в нього сформувався нахил до подвижницького життя. У десятирічному віці Іван вступає послушником до Угорницького монастиря.
Любов і прагнення юнака до чернечого життя були настільки великими, що через два роки він прийняв чернецтво з іменем Іов. Молодий чернець став аскетом, суворо постився, завжди перебуваючи в молитві, й уподібнив своє подвижницьке життя многостраждальному біблійному Іову, будучи терплячим і твердим у вірі. Досягнувши повноліття, Іов був висвячений у ієродиякона, а згодом — у пресвітера. Священний сан ієромонаха ще більше надихав преподобного до доброчинного й молитовного подвигу.
Коли ж Іову сповнилося тридцять років, приблизно 1581 р., він прийняв схиму — «великий ангельський образ» — на честь пророка Іоанна Предтечі Господнього. Цим іменем називав себе до своєї кончини. Проте й після канонізації він відомий більше як Іов. Життя Іова у великій схимі було сповнене християнських чеснот. Він ще більше постився, просто одягався і самотньо жив, наслідуючи в усьому пустельне життя свого небесного заступника Іоанна Предтечі. Чутки про нього поширилися по всій Галичині. Усе більше про Іова ставало відомо на Волині.
До нього почали звертатися багаті люди, просячи духовного заступництва від преподобного. Життя преподобного Іова в Угорницькому монастирі в акафісті відзначено так: «Радуйся, обитель Угорницькую твоїм житієм просвітивший».
Робота з текстовим матеріалом.
Продовження оповіді про Іова Почаївського. Завдання: 
- уважно прочитати текст ;
- підготувати переказ тексту;
- переказати текст;
 Ігумен Дубненского монастиря
Про великого молитовника й подвижника Іова дізнався оборонець українського православ’я князь Костянтин Острозький. Він, напевно, не раз звертався до ігумена Угорницького Спаського монастиря з проханням відпустити преподобного Іова в Дубно в Хрестовоздвиженський монастир. Приблизно 1584 р. Іов - таки прибув до цього монастиря і був обраний його ігуменом. Перш за все, він подбав про відновлення чернечого подвижницького життя за Студійським чернечим статутом. Завдяки його повсякденній турботі Хрестовоздвиженський монастир став однією з найбільших твердинь віри не тільки на Волині, а й по всій Україні. Ігуменство в Дубні для Іова в той час не було легким. Наближався 1596 рік — рік Берестейської унії, яка породила релігійний конфлікт. Після цього преподобний разом із Костянтином Острозьким став оборонцем українського східного християнства, тобто православ’я. Ігумен Іов добре розумів, що без належної освіти захистити свою віру буде дуже важко.
У Дубненському монастирі за його ініціативи засновано братство, яке займалося вивченням творів святих отців Церкви. Сам преподобний Іов, будучи ігуменом Дубненського монастиря, написав кілька творів на захист своєї віри. Ці твори видані так і не були. Вони зберігалися дуже довго в архіві Дубненського монастиря. Життєписець Досифей з усіх чеснот Іова відзначив невтомне і невпинне переписування книг.
Більше двадцяти років преподобний «керував ченцями» Дубненського монастиря — «з неба даним йому розумом, скромністю та постійним навчанням, а найбільше своїм власним добрим прикладом подвигів і праці».
Оселення на Почаївській горі
Десь приблизно на зламі ХVІ-ХVII ст. Іов покинув Дубненську обитель. Окремі дослідники вважають, що це відбулося в 1597 р., інші дотримуються такої думки, що Іов покинув Хрестовоздвиженський монастир після смерті князя Костянтина Острозького в 1608 р.
Молитовний спокій та блаженство ігумен Іов знайшов на Почаївській горі. Прибувши в Почаївський монастир, він викопав невеличку печеру, у якій можна було б усамітнитися та молитися. Духовний спочинок і молитва зміцнювали Іова. Згодом ченці, побачивши в преподобному великого подвижника, обрали його своїм ігуменом. Близько півстоліття Іов керував цією святою обителлю. Він укріпив і згуртував братію, організував праведне спільне життя. Почаївський монастир став центром духовного життя і засяяв на всю Волинську землю, а ігумена Іова справедливо назвали «Почаївський».
Преподобний Іов перед блаженною кончиною дожив до кращих часів. Благочестива й побожна родина — Федір і Єва Домашевські давали багато пожертв на монастир. У 1649 р. за свої кошти вони збудували кам’яний собор Пресвятої Трійці. За його духовною опікою Ірина Ярмолинська, жителька сусіднього села Загайців, заснувала ще одну обитель ченців. Крім цих духовних подвигів, Іов разом із братією розбудовував і свій монастир. З того часу в Почаївській лаврі залишилися посаджені липи, два ставки, глибока криниця.
Молитовні подвиги старця
Улюбленим місцем для молитви, яку Іов часто возносив до Бога й Пресвятої Богородиці, була печера. Його життєписець Досифей так говорить про це: «Коли б ця камінна печера мала уста, вона розповіла б нам, що Іов зачинявся в печері на день, а то й на три дні й більше, а часом і на тиждень, а годувався тільки слізьми своїми і безперервно молився за благо світу, за Церкву, за український народ, за те, щоб серед нього панувала віра». Від постійної праці й стояння на колінах усе тіло Іова вкрилося струпами, але він просив і благав заступницю Почаївську оберігати народ від релігійних конфліктів і жорстокості польських панів. Преподобний був великим мовчальником, ніколи не говорив нічого зайвого, був безгнівним.
Якої сили досяг святий старець над грішною душею людською, показує наступний випадок: одного разу, прийшовши вночі на тік монастирський, він побачив злодія, який хотів взяти собі на спину куль зерна. Преподобний допоміг йому підняти цей куль, сказавши: «Якщо треба, бери більше, брате, але пам’ятай про відповідь на страшному Суді Христовому». Вражений смиренним словом святого, грішник впав йому в ноги з благанням про прощення.
За свої гарячі молитви подвижник удостоївся видіння Пресвятої Богородиці. Його учень Досифей розповідав про це так: «Одного разу преподобний Іов молився у своїй печері. Якось уранці його осяяло світло Божої благодаті, яке горіло дві години безперестанно. А я, побачивши це, у великім страху впав на землю, переможений таким чудесним видінням».
Вірний своїй справі до кінця.  
Преподобний зібрав навколо себе ціле братство, яке за його вказівками вивчало та перекладало слов'янською потрібні книги та переписувало їх для поширення у великій кількості. Преподобний і сам, як оповідає його житіє, «писанием книг церковних упражняшеся». Перший автор «Жития блаженного отца нашего Иова Железо», учень його, ієромонах Досифей пише, що ці книги «до сего дне в том же монастире обретаются»
Праці преподобного містять власні повчання, а також виписки із святоотцівських творів, аскетичної літератури та творів інших авторів, спрямованих прояснити віровчення.
       У 1626 році Почаївська обитель погоріла. Преподобний Іов, не маючи ніякої матеріальної підтримки на місці, послав 1 травня 1626 року листа до Московського царя Михайла Федоровича. В цьому листі він описав важке становище обителі після пожежі та просив допомоги на відновлення й впорядкування монастиря.
Помер преподобний Іов 28-го жовтня 1651 року. Мощі його були відкриті в 1659 році після триразового його з'явлення митрополиту Київському Діонисію.                   
Пам'ять преподобного Іова Почаївського згадується 19 травня та 10 листопада (за новим стилем).

 Чи звернули ви увагу на те, що багато в його біографії пов’язане з Берестейською унією? Пропоную переглянути відеоролик, щоб дізнатись про більш детально та зрозуміти, в який, надзвичайно складний час жив і служив цей святий подвижник.
Робота з відеоматеріалом

Домашнє завдання. Тест.
1. Кому був присвячений сьогоднішній урок?
______________________
2. Яке справжнє прізвище ігумена?
______________________
3. Яке ім'я в миру було у ігумена?
а. Олесь
б. Іван
в. Петро
4.Скільки років було майбутньому ігумену, коли він вступає послушником до Угорницького монастиря.
а. 8
б. 10
в. 12
5. Скільки років виповнилося Іову, коли він прийняв схиму — «великий ангельський образ» 
а. 30
б. 35
в. 40
6. Ігуменом якого монастиря став Іов у 1584 році?
а. Почаївського.
б. Святогорського.
в. Дубнинського.
7. Ігуменом якого наступного монастиря став Іов потім?
а. Почаївського.
б. Святогорського.
в. Дубнинського.
8. Яке місце приготував собі преподобний Іов у монастирі, щоб можна було усамітнитися та молитися?
а. Курінь за межами монастиря.
б. Окремий будиночок.
в. Невелику печеру.
9. Що зробив преподобний Іов, коли побачив злодія, який крав монастирське зерно?
а. Допоміг йому підняти  куль.
б. Покликав на допомогу братію монастиря.
в. Викликав поліцію.
10. Що сказав преподобний Іов  злодію, який крав монастирське зерно?
а. «Якщо треба, бери більше, брате, продаси його і частину грошей пожертвуєш у монастир».
б. «Якщо треба, бери більше, брате, але пам’ятай про відповідь на страшному Суді Христовому».
в. «Якщо треба, бери більше, брате, продаси його і частину грошей роздаш бідним».
11. Яку мету ставили прихильники унії?
а. Об'єднати православних християн з католиками, щоб урівняти українців у правах із поляками.
б. Зробити Польщу православною державою.
в. Створити новий релігійний напрямок - греко-католицький.
12. Які наслідки мало прийняття унії?
а. Польща стала православною державою.
б. Відбувся ще більший розкол у суспільстві.
в. Україна стала католицькою державою.