Сайт Крайняк Олени Володимирівни
Тема уроку: Церква у роки Великої Вітчизняної війни.
Церква та сучасність.
Мета уроку Освітня мета: навчити учнів пояснювати зміст понять «подвиг», «духовне відродження», «патріотизм»; формувати вміння наводити приклади духовного подвигу під час Великої Вітчизняної війни; пояснювати роль Церкви у збереженні духовності народу у роки війни та післявоєнний період;
Розвивальна мета: розвивати вміння висловлювати особисту думку щодо обов’язків людини перед своєю Вітчизною; розвивати логічне мислення, навички опрацювання текстової інформації, заохочувати до читання історичної літератури.
Виховна мета: сприяти вихованню в учнів бажання наслідувати основні християнські чесноти, на прикладі героїзму та патріотизму у Великій Вітчизняній війні.
Тип уроку: комбінований.
Очікуванні результати
Після уроку учень повинен знати і вміти:
Ø пояснювати зміст понять «подвиг», «духовне відродження», «патріотизм»;
Ø пояснювати роль Церкви у збереженні духовності народу України у роки війни;
Ø засвідчувати вплив Церкви на формування патріотичної позиції людини щодо обов’язків перед своєю Вітчизною.
Біблійна основа: «Нема більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Іоан. 15,13)
Обладнання: мультимедійний проектор, медіа-файли, картки з завданнями, ілюстрації до уроку.
Міжпредметні зв’язки: історія, література, художня культура.
Література та електронні посилання до уроку:
Дзвони пам'яті : художні та документальні твори. — К. : Рад. письменник, 1986.
Лисенко О. Є. Друга світова війна як предмет наукових досліджень та феномен історичної пам`яті. Укр. іст. журн. : наук. журн. - 2004.
Поповский М. Жизнь и житие Войно-Ясенецкого, архиепископа и хирурга. http://www/antology.sfilatov.ru/work/proizv.php?idpr=0050001 &num=26.
ХІД УРОКУ
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
1.Організаційний момент
Налагодження контакту з класом. Перевірка присутніх.
- Яким був попередній урок? (важким, цікавим…)
- Якою була перерва? (веселою, короткою…)
- З яким настроєм ви прийшли на урок? (гарним, сумним, надзвичайно веселим…)
- А яка зараз повинна бути обстановка на уроці, щоб ви змогли засвоїти нову тему? ( робоча)
- Отже, давайте створимо таку робочу атмосферу.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Перевірка домашнього завдання
- демонстрація малюнків за матеріалами попереднього уроку з коротким поясненням щодо вибору сюжету;
- оголошення головних висновків щодо проектів «Як не повторити часів безбожжя?»;
- збір інформації про зруйновані святині рідного місця з подальшою організацією виставки дитячих робіт;
- читання (2-3, інші також збираються вчителем для виставки) творів – роздумів «До чого може призвести втрата віри у житті людини»
-
2. Актуалізація опорних знань
Запитання до учнів:
Ø Які події Великій Вітчизняної війни вам відомі?
Ø В якому стані була церква перед війною?
3. Мотивація навчання
Перегляд фрагменту відео «Діти війни» (про одного із учасників ВВВ за вибором вчителя)
http://www.kinodocument.ru/deti-vojny-dokumentalnyj-film-smotret-onlajn/
Якими були ваші враження від перегляду відео-фрагменту?
Поговоримо сьогодні на уроці про духовні подвиги та духовне життя християн у роки ВВВ
4. Оголошення теми уроку і очікуваних результатів.
5. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань.
Слово вчителя
З давніх-давен відомо, що людина пізнається в біді. Страшна війна 1941-1945 років з'явилася серйозним випробуванням для кожної людини нашої країни.
Але, як показує історія, саме у часи випробувань з особливою силою виявляються чудові риси національної вдачі народу, його кращі якості. Стійкість у скорботі, здатність прийняти чуже горе, як своє, готовність до самопожертвування - поза сумнівом, це відмінні риси духовного складу людей, що пройшли випробування війною.
Вправа «Асоціації»
Що таке війна? Що ми знаємо про неї? Спробуймо лише на рівні асоціацій створити уявлення про війну. Згадайте, що ви читали, бачили, чули і запишіть свої асоціації: звуки, запахи війни, що бачить, і відчуває особа на війні
Обговорення в загальному колі
Ø Як ви вважаєте, які моральні якості людей допомогли нашому народу одержати перемогу у війні?
Ø Чому у роки війни люди поверталися до віри?
Занурення у проблему. Слово вчителя
Події 1941-1945 років особливо яскраво продемонстрували той факт, що значна частина населення нашої країни, не дивлячись на роки репресій і спроби тотального панування примусового атеїзму, залишилася вірною заповітам і традиціям батьків, дідів і прадідів, їх ідеалам, їх духовним стандартам. Народ, який виніс важкі роки колективізації, будівництва соціалістичної індустрії, масові репресії, в ці трагічні роки готовий був йти на самопожертвування в ім'я своєї Батьківщини. На початок війни духовенство й чернецтво були майже знищеними. Були закриті та зруйновані тисячі храмів і монастирів. Розстріляно більш ніж 50 тисяч священнослужителів. Сотні тисяч віруючих заслані в табори.
Гітлер і його оточення вважали, що напад на Радянський Союз сприятиме загостренню релігійних суперечностей і приведе до повстань спільнот віруючих проти радянської влади. Основний розрахунок робився на підтримку релігійного руху, як потенційно ворожого радянській владі, а також на використання церковних організацій для допомоги окупаційним адміністративним структурам.
Запитання до учнів. Обговорення.
Ø Як ви думаєте, чи сталося так, як розраховували німецькі окупанти?
Обґрунтуйте вашу думку.
Вправа «Прослухай текст і порівняй зі своєю думкою»
Учні слухають текст, який читає учитель, порівнюють зі своєю думкою і після прочитання обговорюють.
На окупованих територіях відразу відкривалися храми та монастирі. Але ця зухвала ставка на образу спільнот віруючих до радянської влади виявилася помилковою. Очікування фашистів не виправдалися. Чому віруючі не піддалися спокусі звести рахунки з радянською владою? Бо дійсний патріотизм не ототожнює вітчизну з тимчасовими політичними режимами. Для нього, за словами святого праведного Іоанна Кронштадтського, вітчизна земна нерозривно пов'язана зі святою Вітчизною Небесною, а значить, любов до батьківщини й подвиг заради неї є невід’ємними від діяльної любові до Неба. І не образа керує життям віруючих, а християнські заповіді: молитви одне за одного, неосудження, прощення, любов навіть до тих, хто чинив тобі зле. І пішли до неба молитви за рідних та близьких, за тих, хто на фронті, за свою землю, за свою батьківщину, за перемогу над ворогом. Сотні тисяч віруючих всіх конфесій встали в ряди захисників своєї Батьківщини.
Вправа «Знайди причину»
Учні, працюючи в парах читають текст і відповідають на запитання:
Як ви вважаєте, чи допомогли духовні події не віддати ворогу головні міста СРСР (до складу якого у роки ВВВ входила Україна, а поразка столиці означала поразку всієї країни) фашистським загарбникам?
На Великдень 1942 р. вперше за роки радянської влади знов було дозволено провести хресний хід у всіх крупних містах країни.
Дозволу провести хресний хід навколо міста з Казанською іконою Божої Матері просив у маршала Жукова й Ленінградський митрополит і майбутній патріарх Алексій (Симанський). Того дня, 5 квітня 1942 року, виповнялося 700 років з дня розгрому німецьких лицарів в льодовому побоїщі святим князем Олександром Невським – небесним покровителем міста на Неві. Хресний хід був дозволений. Події наступного дня багатьом здавалися дивом – танкові й моторизовані дивізії, яких потребувала група армій «Північ» для підкорення Ленінграду, були відправлені за наказом Гітлера до групи «Центр», що рішуче прямувала на Москву. Москву відстояли, а Ленінград, хоч і опинився в кільці блокади, але не був знищений.
Слово вчителя
Значність релігійного чинника в роки Великої Вітчизняної війни підтверджується масовим наверненням або поверненням до віри партизан, солдат і офіцерів, у тому числі й старшого командного складу. На богослужіннях блокадного Ленінграду іноді було присутнє все командування Ленінградського фронту. Духовне життя на війні суто не відрізнялося від «мирного»: людина завжди - між страхом і надією, правдою і брехнею, добром і злом. Натільний хрест на одному ланцюжку з жетоном «смертника», захована в нагрудну кишеню гімнастерки ікона Божої Матері, переписаний тремтячою рукою дев'яностий псалом «Живий в помощі Вишняго», який солдати називали «живі помощі», - свідоцтва віри, які й сьогодні напівзотлілими знаходять пошукачі на полях битв разом з партквитками та комсомольськими значками. А скільки розповідей «як Бог врятував» передавалися з вуст у вуста. Як, йдучи в розвідку, шепотіли: «З Богом!», як молилися таємно перед початком наступу й хрестилися вже у відкриту, піднімаючись в атаку, і як пронизувало радіоефір передсмертне: «Господи, помилуй!». Добре відомим став афоризм: «На війні атеїстів не буває».
Обговорення в загальному колі
Ø Які висновки можна зробити з цих дивних фактів?
Ø Чи може віра допомагати людям особисто і цілим народам?
Ø Чому віра пробуджується в найбільш важкі часи?
Слово вчителя
Сьогодні мало хто знає про священиків, що воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Ніхто точно не скаже, скільки їх було, що йшли в бій без ряс і хрестів, в солдатській шинелі, з гвинтівкою в руці та молитвою на вустах. Статистики ніхто не вів. Але священики не просто захищали свою віру та Вітчизну, а ще й отримували нагороди – майже сорок священнослужителів було нагороджено медалями за оборону міст, більше п'ятдесяти – «За доблесну працю під час війни», декілька десятків – медаллю «Партизанові Великої Вітчизняної війни». А скільки ще нагороди обходили стороною?
Робота в групах.
Учні отримують розповіді про християн, які в роки війни робили героїчні вчинки, читають разом і готуються коротко розповісти про це класу.
1 група.
Архімандрит Леонід (Лобачов) на початку війни добровольцем вступив в ряди Червоної Армії і став гвардії старшиною, дійшов до Праги, був нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За оборону Москви», «За оборону Сталінграду», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною». Після демобілізації знову повернувся до служіння в священному сані та був призначений першим керівником Духовної Місії в Єрусалимі після її відкриття в 1948 році.
2 група
Майбутній намісник Псково-Печерського монастиря архімандрит Аліпій (Воронов), що пройшов від Москви до Берліну та нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги», згадував: «Війна була настільки страшною, що я дав слово Богові, що якщо в цій страшній битві виживу, то обов'язково піду в монастир». Присвятити своє життя Богові вирішив і кавалер орденів Слави трьох ступенів Борис Крамаренко, після війни ставши дияконом в храмі під Києвом. А колишній кулеметник Конопльов, нагороджений медаллю «За бойові заслуги», став згодом митрополитом Калінінським і Кашинським Алексієм.
3 група
Всій країні стали відомі імена сержанта Павлова та його товаришів, які обороняли в центрі міста Сталінграду будинок, що був важливим опорним пунктом. Опинившись в оточенні, вони героїчно відбивали численні люті атаки ворога та утримали будинок до кінця боїв за місто. Після війни сержант Павлов став відомим своїми духовними подвигами архімандритом Троїце-Сергієвої Лаври Кирилом (Павловим).
4 група
У роки війни на посаді хірурга працював святитель Лука (Войно-Ясенецкий), завдяки якому сотні поранених воїнів зберегли життя і здоров'я.
Людина дивовижної долі, хірург зі світовим ім'ям, що був колись земським лікарем в селі Романовка Саратовської губернії, єпископ Лука (Войно-Ясенецкий) зустрів війну в засланні в Красноярську. До міста приходили ешелони з тисячами поранених бійців, і святитель Лука знов узяв скальпель в руки. Він був призначений консультантом всіх госпіталів Красноярського краю та головним хірургом евакошпиталя, робив складні операції.
Коли термін заслання закінчився, єпископ Лука був висвячений в сан архієпископа і призначений на Красноярську кафедру. Але, очолюючи кафедру, він, як і раніше, продовжував роботу хірурга. Після операцій професор консультував лікарів, проводив прийом хворих в поліклініці, виступав на наукових конференціях, читав лекції, писав медичні трактати.
Слово вчителя
(супроводжується презентацією)
Багато героїчного було в тилу. Тилова праця чоловіків і жінок, які зайняли робочі місця воїнів, що пішли на фронт, за духовним значенням була рівносильна участі в бою.
Одним з найважливіших напрямів патріотичного служіння віруючих в період війни був збір коштів для армії. Вже з перших місяців війни практично всі православні приходи стихійно почали збирати пожертвування до створеного фонду оборони. Надихаючись прикладом своїх героїчних предків, віруючі приносили гроші, вироби і лом дорогоцінних і кольорових металів, речі, взуття, полотно, шерсть і багато чого іншого. До літа 1945 року загальна сума тільки грошових внесків, за неповними даними, склала більше 300 мільйонів рублів. Засоби для перемоги над фашистами збиралися навіть на окупованій території, що було пов'язане із справжнім героїзмом. Прикладом цього може бути подвиг священика з Псковщини Федора Пузанова, який під носом у фашистів зумів зібрати пожертвування на суму близько 500 тисяч рублів і передати їх на «велику землю».
Церква збирала також кошти на споруду ескадрильї літаків «Олександр Невський». Машини передавалися в різний час в різні частини. Так, на кошти віруючих було побудовано шість літаків, що носили ім'я святого полководця. Величезні засоби були зібрані й на допомогу сім'ям воїнів, які позбулися своїх годувальників, на допомогу дітям-сиротам, збиралися посилки для тих, хто відправлявся на фронт. У роки випробувань Церква була єдина зі своїм народом, і знов відкриті храми не були порожні.
Церква в сучасному українському суспільстві
(Інформація заздалегідь підготовлена учнем)
Незважаючи на доброчинну допомогу Церкви в роки Великої Вітчизняної війни в післявоєнний період на радянській Україні, офіційно Церква перебувала в стані пригноблення.
Переслідування релігії викликало зовнішнє пристосування до безбожництва, але релігійне життя зійшло в підпілля і нелегально, потайки набирало більшої внутрішньої сили і значення, ніж то було раніше.
Унаслідок розпаду тоталітарної системи відносин Церкви й держави після відзначення 1000-річчя Хрещення Київської Русі та розпаду СРСР з'явилися нові можливості вільного розвитку релігійного життя.
Насамперед, розпочалось відновлення зруйнованих святинь: храмів, монастирів, а також відкриття навчальних закладів (семінарій та академій, недільних шкіл тощо)
Зараз усі віруючі в Україні та створені ними релігійні організації користуються повнотою прав. Активність Церкви помітно зміщується з суто релігійного поля до соціальної сфери: суспільство сьогодні потребує не лише душпастирського, але й соціального служіння Церкви
Доброчинна діяльність здійснюється переважно в наступних формах: відпочинок та оздоровлення дітей; допомога бідним; заснування та утримання притулків, дитячих будинків, будинків для літніх людей, дитячих садків для дітей-сиріт, соціально-реабілітаційних центрів; доброчинна діяльність у місцях позбавлення волі; надання гуманітарної допомоги тим, хто постраждав від стихійного лиха та біженцям тощо.
Церква приділяє значну увагу роботі з молоддю, активно використовує ЗМІ. Близько третини релігійних періодичних видань спрямовані на дитячу та молодіжну аудиторію.
6. Закріплення матеріалу
Вправа «Аукціон знань»
Учні називають якнайбільше фактів з вивченого матеріалу на уроці і роблять за допомогою вчителя висновки щодо ролі Церкви в Великій Вітчизняній війні.
Опрацювання ілюстративного матеріалу
Учням демонструються ілюстрації, потрібно визначити, про які явища відновленого християнського життя на них йдеться (підказки: робота зі ЗМІ, навчання в семінарії, робота в дитячих будинках, будівництво храмів, недільна школа,допомога людям похилого віку
Вправа «Визначаємо головне»
Учитель читає вірш, на екрані висвічуються соняхи.
СОНЯХИ
На колишніх окопах – соняхи,
Мов маленькі сонця.
Може, то золотавим цвітом
Спалахнули солдатські серця?
І стоять, мов бійці, нескорені,
Поклонившись землі живій.
Мов пригадують, все пригадують.
Свій останній жорстокий бій…
На порослих окопах – соняхи…
Автор: Лариса Семко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Як ви вважаєте, яка головна думка цього вірша?
ІІІ. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
1. Домашнє завдання
Підготувати доповіді про героїчні подвиги віруючих людей під час війни.
2. Підведення підсумків уроку. Оцінювання учнів.
Розділ ІІІ. Сучасна людина та духовна культура в Україні
Корзина пуста
0
шт.
/
$0
Оформить
Очистить