Біблійна історія 7-30

Тема уроку:  Потреби людини і церковні обряди. Освячення. Молебні.

На попередніх уроках ми говорили, що Господь завжди піклується про головне своє творіння - людину. Допомагає їй гідно пройти життєвою дорогою. Для цього Церквою встановлені Таїнства, про які ми говорили на попередніх уроках. Але в житті людини буває так багато різних проблемних ситуацій, важливих моментів, а іноді й випробувань, або просто потреб, що більшість з них потребує особливої, приватної молитви. 

Потреби охоплюють всі сторони життя людини, починаючи від появи її на світ і закінчуючи відспівуванням після упокоїння, навіть і після відходу людини до Бога підносяться молитви за її душу. Буквально кожний крок християнина, кожна його справа або намір, все зазвичай освячується молитвою. Церква йде у цьому відношенні йому назустріч, пропонуючи відповідні за змістом богослужбові чини і молитви на всі випадки життя: молебні, водосвяття, панахиди, освячення будинку, робочих місць, виробничих приміщень, транспортних засобів, ікон та інших церковних предметів, освячення всякої речі яка приносить користь тілу або душі християнина.

Таїнства встановлені Самим Господом нашим Ісусом Христом. Цього не можна сказати про обряди. Багато з них не були встановлені Христом, і навіть апостолами, і ввійшли у вжиток у післяапостольські часи. Чому ж вони були встановлені? Встановлені вони були для того, щоб закликати для людини Божу підтримку у необхідний для неї час життя. 

Християнські обряди умовно можна поділити на три види 
1. Обряди богослужбові – це ті священнодії, які є частиною загального богослужбового життя Церкви: велике і мале освячення води, винесення святої плащаниці в Велику п’ятницю і т. д. 
2. Обряди, які освячують життєві потреби людей: освячення житла, продуктів, благих починань (навчання, подорожування, будівництва оселі).
3. Обряди символічні. Наприклад, хресне знамення здійснюється на знак спомину про страждання Христа Спасителя.

Вправа «Літературна скарбничка»
Важливість обряду добре розкривається в притчі про глечик з дорогоцінним миром, яке жителі одного селища берегли як величезну святиню. Кожного тижня виносили вони свій скарб і святковою процесією ходили навколо селища. Один подорожуючий чоловік, ставши свідком того, запитав, чому вони так цінують цю посудину, адже вона зроблена з простої глини.
 Розсудливий житель відповів, що вони дорожать не посудиною, а тим, що в ній знаходиться. Тоді подорожуючий порадив їм розбити глиняну посудину, щоб слава належала не їй, а світу. На це житель селища відповів, що це безглуздо, адже розбивши посудину, вони втратять і миро, яке негайно виллється в пісок. 

Що розуміється під «глечиком» і «миром»? Глечик - це матеріальна складова обряду, а миро - духовна.

В обряді, як і у Таїнстві, під матеріальним приховане духовне, під видимим – невидиме. Використання матеріальних предметів і зовнішніх знаків в духовній практиці зрозумілі: адже людина — істота багатогранна, вона складається з тіла і душі. А з пришестям в світ Бога можливість з’єднання матеріального з духовним відкрилася у повній мірі. Те, що благодатні дари здатні впливати на людину через матеріальні предмети, ми бачимо, наприклад, з євангельської розповіді про кровоточиву жінку, яка зцілилася, доторкнувшись з вірою до краю одягу Спасителя (Лук. 8,44). Зцілювалися хворі і через накладення на них хусток і поясів з тіла апостола Павла (Діян. 19, 11-12). Але необхідно зазначити, що ці предмети діяли не самостійно, а були провідником між Богом і людиною. З євангельської розповіді видно, що Господа тіснило безліч людей, але лише кровоточива жінка отримала зцілення. Причиною була її віра. У цьому розумінні святиня схожа на електричний дріт, який здатен проводити струм за наявності джерела енергії та отримувача. Дієвість святині пов’язана з духовним станом самої людини. Святиня діє не автоматично. Умова дії – віра.

Слово «молебень» від слова «молитися». Вони бувають: подячні, просительні і на різні випадки життя.
Просительні - це коли ми просимо Бога про допомогу у хворобі, подорожі або інших благих починаннях.
Подячні - це коли дякуємо Богу за всі Його благі дії до нас, наших близьких, рідних і вітчизни.
На всяку потребу – це, наприклад, молебні до церковних і державних свят. Такі молебні як би об’єднують перші два.

Вправа «Картинна галерея»
Учням пропонується розглянути фотозображення або репродукції відомих художників щодо церковних обрядів та молебнів. Вчитель звертає увагу глядачів на те, як автори зображують почуття присутніх на означених подіях. Пропонується співвіднести побачене з життєвим досвідом учня і попросити його описати своє враження від присутності на молебні (побаченого на зображенні).

                    Б. Зворикін. Молебень перед Бородинською битвою
Екскурс в історію
Агіасма! Це звучне й сакральне слово увійшло до словянських мов з грецькою. Слово agiasma (буквально "святиня") використовується як у широкому значенні, так і у вузькому, означаючи святу воду.
Що ж таке "свята вода"?
Згідно з християнським вченням – це звичайна за составом та походженням вода (колодязна, джерельна, річкова, водогінна), яка дивовижним чином, після певного богослужбового дійства отримує особливі, цілительні властивості. Зазвичай ця дія зветься водосвяченням, але можна зустріти і іншу назву – «водохреща».
Відомо, що особливе ставлення до однієї з «творчих стихій» світоустрою має загально релігійний характер. У різних народів акцентується при цьому святість вод деяких джерел і рік, які часто забезпечували саме існування народу на зазначеній території (Нил у стародавніх єгиптян, Йордан у юдеїв, Ганг у індусів, Рейн у германців, Дунай та Дніпро у слов’ян).
Будучи засобом досягнення зовнішньої чистоти тіла, у тому числі й ритуальної (пов’язаної з релігійними уявленнями), вода стала символом внутрішнього очищення людської душі, тому обов’язкові священні омивання займають важливе місце в релігійному законодавстві Старого Завіту. Цікаво, що свою практику хрещення-покаяння (букв. «омовіння») Іоанн Предтеча взяв з релігійної практики свого народу.
Християнство зберегло й оновило поняття води, що очищує, яка отримала своє особливе значення у зв’язку з установленим Самим Іісусом Христом Таїнства хрещення (Мф 28:19). У православных християн існує особливе ставлення до т. з. Богоявленської, чи хрещенської святої води, яка освячується на свято Хрещення Іісуса Христа 18 та 19 січня. Саме ця вода й має назву «агіасми», або «великої агіасми». У всі інші дні року може бути також освячення води, проте воно матиме назву «малої агіасми»
Важливі питання:
Що ж таке «агіасма»?
Чому вода стала символом внутрішнього очищення людини?
Яка вода має назву «великої агаісми»?

Вправа «Філософські роздуми про освячені місця»
“Без Бога не до порога”,- так казали віруючі люди в давнину і так кажуть по-сьогодні ті, хто цінить благословення такого особливого місця як оселя, приміщення для праці, відпочинку, усіх помешкань, де проходить велика частина життя людини. Будні і святкування, радість і смуток, праця і відпочинок – це все переживаємо у різних місцях.
Дім дає захист від незгод природи, гуртує людей, сім’ї утримує в єдності. Дім першим страждає від різних небезпек – видимих і невидимих. Тому оселя християн має бути міцною, добре збудованою, а найголовніше – благословенною і захищеною Богом.
Інша важлива причина освячення приміщень є та, що освячені місця завжди вважались особливими, бо відчувалася певна присутність Бога. Крім фізичного життя є ще духовне, тому приміщення має стати ще й місцем нашого освячення і здобуття досконалості.
Питання:
Чи є освячення місця запорукою від усіх негараздів? Поясніть власну думку.

Домашнє завдання
Міні твір-роздум на тему «Що для мене є святим місцем?»