Біблійна історія 8-12

Тема. Добро і зло в житті людини. Спокуси та їхні наслідки. Притча про виноградарів
Словник.
Добро – благо, усе, що є необхідним для існування й удосконалення особистості, і що відповідає Божим настановам;
Зло – недобре, негативне, вороже, лихе, те, що суперечить Божим настановам;
Причина – підґрунтя для будь-яких дій;
Спокуса – бажання зробити щось недозволене, те, що засуджується Богом і людьми, але приємне лукавому;
Наслідки – результат;
Відповідальність —усвідомлення смислу і значення діяльності та її наслідків.
Вправа "Асоціація"
Записати якомога більше асоціацій до слів «добро» і «зло». 

З самого малечку ми вчимося розбиратися, що є добрим, а що – ні. Наші думки, наміри, бажання, дії – вони не виникають нізвідкіля. Для них для всіх є причини. 
Вони також не зникають в нікуди. Все має свої наслідки. Не завжди ми можемо їх одразу помітити, проаналізувати. Проте потрібно їх прогнозувати, щоб мали місце добрі наслідки та були відсутніми погані.
Чи згодні ви з думкою поета.
Приходить зло лише до злих,
Про те хай кожен пам’ятає,
Той, хто копає яму для других,
У неї сам і попадає.
А той, хто дарить всім добро,
І лагідність, і щиру ласку,
Того злий біс не схватить за ребро,
Той і живе, і діє без опаски.
Той, хто любов у серці має,
У цю чудову дивну мить,
Душа у просторі витає
І, як струна натягнута бринить.
Бесіда за запитанням
- Яка основна думка вірша?
- Як ви її розумієте?
- Чого навчає цей вірш?
Притча про рай і ад у твоїй душі.

· Звідки зло в серці людини? 
· Який вибір – на користь зла чи добра – робити людині легше? 
· Чому добро все-таки перемагає? 
Добро починажться з віри, а зло - зі спокуси.
Спокуса – це ще не гріх для людини, яку спокушать, але гріх для того, хто спокушає. Та гріх настає тоді, коли ми виконуємо те, на що нас спокушають. 
Спокуса – це - випробування людини, перевірка на міцність його віри. Спокуси - це спонукання до гріха, до забороненого, до зради своїм принципам та ідеалам, на антирелігійну поведінку. 
Для людини нерелігійної, але совісної, спокуса означає піти проти своєї совісті, проти деяких соціальних норм поведінки.
 Найвідомішими прикладами спокус будуть, мабуть, спокуса Адама і Єви в райському саду, а також Ісуса Христа дияволом у пустелі. Якщо в першому випадку люди порушили заборону Бога, за що були вигнані з раю і зробилися смертними і схильними до гріха, то в другому випадку вже сам Бог, будучи в людському тілі, спокушався сатаною як простий смертний і з честю витримав випробування, показавши тим самим , що людині потрібно боротися проти спокус.
Невіруючі люди кажуть, що людина піддається на спокуси лише завдяки певним обставинам у житті. Що саме життя змушує людину заглушати свою совість, красти, обходити закон, вживати алкоголь та наркотики ... та хіба мало існує різних спокус! 
Людина ж релігійний скаже, що за спокусами стоять «темні сили». Саме вони і спокушають. Для кожної людини підбирають його власні спокуси, націлені на те, до чого людина більш за все схильна. 
Спокуси виходять від сатани, але попускаються Богом, для того щоб людина сама зайвий раз переконалася у своїй немочі, в необхідності постійно бути з Богом, в необхідності Божої допомоги.
Суспільство розвивається, а разом з цим з’являються нові спокуси - цивілізацією, легким життям і швидкою наживою.
Отже, спокуса і є тим складним випробуванням, проходячи яке людина має виявити справжні якості, вірність Богові та ступінь любові.  
Людина майже постійно опиняється в ситуаціях, коли змушена самостійно вибирати і вирішувати, як саме має вчинити. Інколи зробити вибір на користь добра значно складніше, ніж на користь зла. Так було завжди.
За часів Ісуса Христа майже вся родюча земля в Галілеї належала власникам, які жили в містах або інших краях. На їх землях працювали наймані робітники. Народ поважав власників, які часто були чужинцями, за те, що вони не пригноблювали найманих людей. Ісус Христос використав цю життєву реалію для Своєї притчі.
Ця притча є однією з останніх, сказаних Ісусом Христом, вона була вимовлена в останній тиждень Його земного служіння. В ній Христос використовує вже знайомий образ винограднику.
· Звідки зло в серці людини? 
· Який вибір – на користь зла чи добра – робити людині легше?
· Чому добро все-таки перемагає?
Дороги зла і добра починаються з віри і спокуси.
Спокуса – це ще не гріх. Та гріх настає тоді, коли ми виконуємо те, на що нас спокушають.
Спокуса – це - випробування людини, перевірка на міцність його віри. Спокуси - це спонукання до гріха, до забороненого, до зради своїм принципам та ідеалам, на антирелігійну поведінку. 
Для людини нерелігійної, але совісної, спокуса означає піти проти своєї совісті, проти деяких соціальних норм поведінки.
Найвідомішими прикладами спокус будуть, мабуть, спокуса Адама і Єви в райському саду, а також Ісуса Христа дияволом у пустелі. Якщо в першому випадку люди порушили заборону Бога, за що були вигнані з раю і зробилися смертними і схильними до гріха, то в другому випадку вже сам Бог, будучи в людському тілі, спокушався сатаною як простий смертний і з честю витримав випробування, показавши тим самим , що людині потрібно боротися проти спокус.
Невіруючі люди кажуть, що людина піддається на спокуси лише завдяки певним обставинам у житті. Що саме життя змушує людину заглушати свою совість, красти, обходити закон, вживати алкоголь та наркотики ... та хіба мало існує різних спокус! 
Людина ж релігійний скаже, що за спокусами стоять «темні сили». Саме вони і спокушають. Для кожної людини підбирають його власні спокуси, націлені на те, до чого людина більш за все схильна. 
Спокуси виходять від сатани, але попускаються Богом, для того щоб людина сама зайвий раз переконалася у своїй немочі, в необхідності постійно бути з Богом, в необхідності Божої допомоги.
Суспільство розвивається, а разом з цим з’являються нові спокуси - цивілізацією, легким життям і швидкою наживою.
Отже, спокуса і є тим складним випробуванням, проходячи яке людина має виявити справжні якості, вірність Богові та ступінь любові.
Людина майже постійно опиняється в ситуаціях, коли змушена самостійно вибирати і вирішувати, як саме має вчинити. Інколи зробити вибір на користь добра значно складніше, ніж на користь зла. Так було завжди.
За часів Ісуса Христа майже вся родюча земля в Галілеї належала власникам, які жили в містах або інших краях. На їх землях працювали наймані робітники. Народ поважав власників, які часто були чужинцями, за те, що вони не пригноблювали найманих людей. Ісус Христос використав цю життєву реалію для Своєї притчі.
Ця притча є однією з останніх, сказаних Ісусом Христом, вона була вимовлена в останній тиждень Його земного служіння. В ній Христос використовує вже знайомий образ винограднику.
Роботаз притчею про виноградарів 

Підтвердьте або спростуйте думку
1. Бог дарував людині свободу вибору, щоб вона сама будувала своє життя.
2. Щоб не зробити помилки, гріха чи злочину, потрібно пильнувати за своїм внутрішнім станом. 
З. Джерелом спокуси ніколи не може стати людина.
4. Притча про виноградарів навчає досягненню мети будь-якими засобами.
5. У притчі виноградарі сумлінно виконували волю господаря.
6. Робітники у винограднику символізують добрих і працьовитих людей.
Важливі питання
Чи згодні ви з тим, що конфліктна людина – це дві людини, бо сварка потребує партнера?
Які страждання відчуває заздрісна людина? Що їй можна порадити?
Вправа «Рекламна пауза»
Користуючись запитаннями та притчею про злих виноградарів створіть рекламу «доброї людини» та «антирекламу злої людини»:
· Які риси людської поведінки ви б віднесли до доброти\зла? 
· Чи можна прожити без доброти\зла? Чому? 
· Що означає бути добрим\злим? 

Бог дав людині свободу волі. І за свій вибір на користь добра чи зла людина і буде нести відповідальність.
За християнським вченням Бог, як справедливий суддя, у визначений лише Ним Самим час, нагороджує за добрі вчинки та карає за злі.
Робота над текстом
Несправедливість
На перерві хтось з учнів, пустуючи, забруднив фарбою підлогу в класі.
Коли вчитель прийшов на урок і побачив брудну велику пляму, то гнівно запитав:
- Хто це зробив?
Усі мовчали. Вчитель уважно придивився до дітей і побачив, що в Миколки пальці забруднені фарбою.
- Це ти?
- Ні, не я.
- Як тобі не соромно? Нашкодив, а зізнатися не хочеш. 
Миколка похнюпився, Він чекав, що його однокласник Василько зізнається. Але той мовчки сховав свої руки під парту (В. Сухомлинський)
1. Як ви оцінюєте поведінку обох хлопців?
2. Хто є винуватцем Миколчиних прикрощів?
3. Чи можна змінити ситуацію? Як саме?
4. Хто мав би виявити мужність? Мудрість і справедливість?
Творча робота
Поясніть, про що йдеться в прислів’ї. 
«Добра справа два віку живе»
«Не плюй до колодязя – пригодиться води напитись»
«Правда світліше сонця»

1. Підібрати синоніми
до слова «добро» 
до слова «зло»
до слова «спокуса»
до слова «наслідки» 
2. Пояснити євангельський вислів «жоден слуга не може двом панам служити» (Лк. 16,13)
В світі завжди існували люди добрі й злі, погані й хороші, скупі й щедрі, чесні й брехливі. Християнство закликає людину викоренити в собі всі негативні риси, які затьмарюють життя, привносять в нього розлад, сум і скорботу. Чи можливо це взагалі? Адже ми знаємо, як важко змусити себе зробити хоч одну добру справу. Як же можна позбавитися, якщо не від всіх недоліків, то, принаймні, від найголовніших і таких, що найбільше отруюють життя? Для вирішення цього життєвого завдання спочатку потрібно чесно і відверто подивитися на себе, на стан своєї душі і мати рішучість боротися з недобрими рисами своєї особи. Після цього можна звернутися до життєвого прикладу тих людей, що почули євангельський заклик: «Будьте досконалі!» і відгукнулися на нього всім своїм серцем, і яким дана вища нагорода, що тільки можна собі уявити, ця нагорода – іменування «святий». Можна відвідати будь-який християнський храм, подивитися на численні обличчя святих, постояти в тиші ікон і в цій тиші побачити й зрозуміти, що всі недоліки людської природи можуть бути переборені та викоренені. Про це свідчать ті люди, яких ми бачимо на цих зображеннях. Вони, ці люди, - найяскравіше підтвердження того, що остаточна перемога добра над злом не тільки реальна, але й досяжна.
Домашнє завдання.
Тест 
1. Підберіть синоніми до слова «добро»
__________________________
2. Підберіть синоніми до слова «зло»
__________________________
3. З чого починається добро?
__________________________
4. З чого починається зло?
__________________________
5. Для кого спокуса є гріхом? 
а. Для того, кого спокушають.
б. Для того, хто спокушає.
в. Ні для кого.
6. Чим є спокуса для людини, яку спокушають?
а. випробуванням віри.
б. випробуванням фізичної сили.
в. випробуванням розумових здібностей.
7. Чим є спокуса для людини, яка спокушає?
а. досягненням.
б. задоволенням.
в. гріхом.
8. Що, з точки зору невіруючої людини, примушує її піддатися спокусам?
а. недостача розуму.
б. темні сили.
в. життєві обставини.
9. Що, з точки зору віруючої людини, примушує її піддатися спокусам?
а. недостача розуму.
б. темні сили.
в. життєві обставини.
10. Чому Бог попускає людині піддатися спокусі?
а. щоб людина переконалася, що не може впоратися сама, без Бога.
б. щоб людина йшла до церкви на покаяння.
в. щоб людина навчилася аналізувати свої вчинки.
11. У час спокуси легше зробити вибір
а. на користь добра.
б. на користь зла.
в. не знаю.
12. Чим відрізняються ситуації зі спокусою Адама і Єви і спокусою Іісуса Христа?
а. Адам і Єва встояли проти спокуси, а Іісус Христос – ні.
б. Адам і Єва не встояли проти спокуси, а Іісус Христос – встояв.
в. Адама і Єву спокушали, а Іісуса Христа – ні.