Біблійна історія 8-25

Урок 25  Заповідь IX. «Не свідчи неправдиво на ближнього 
твого». Слово честі, клятва, присяга та їхні  
порушення. Неправда. Осуд. Наклеп. 
Обов’язок  виправляти  заподіяну кривду

Усвідомте свої почуття і емоції, коли ви отримуєте інформацію, що по відношенню до вас говорили неправду.

Дев'ята заповідь говорить: "Не вимовляй на ближнього невірного свідоцтва." Окрім життя, цнотливості і власності ближнього (6, 7 і 8-а заповіді), є ще одне надбання, на яке не повинні робити замах інші. Це - честь людини або її добре ім'я. Шкодити ближньому в цьому сенсі чоловік може за допомогою свого унікального дару - дару слова.
Робота з текстом
Прочитати текст і дати відповіді на запитання:
· Чи актуальні ці речі в сьогоденні?
· Приведіть приклади з повсякденного життя, які стосуються цієї заповіді.

Ця заповідь забороняє обмовляти людину, забороняє говорити неправду про людину, а саме:
- неправдиві свідчення в суді: брехливі звинувачення і брехливий захист (особливо за солідну винагороду);
- навмисний донос. У Старому завіті навмисний донощик не заслуговував помилування, і йому призначалося те ж покарання, до якого він піддавав невинного своїм доносом. Суворість покарання була обумовлена тим, що окрім образи честі, обмовленому загрожували і інші наслідки;
- наклеп, лихослів'я, плітки.

Вправа «Знайди головну думку»
· Прочитайте уривок тексту і визначте його головну думку.
· Визначте причину надання такої заповіді людям.

Християни вважають, що ніяка брехня взагалі недопустима, тому що вона протирічить заповіді любові до ближнього. Нечесність по відношенню до всякої людини означає не тільки відсутність любові до нього, але й відсутність пошани до ближнього. Брехня може мати величезне різноманіття своїх проявів: від простої неповаги людської гідності до крайньої низькості і підступності. Крайнім ступенем брехні є всяка свідома зрада. І якщо ми маємо справу з людиною, яка систематично бреше, то можна бути готовим до зради з її боку в будь-який момент життя.

Робота в групах
Підготуйте коротку презентацію інформації , яка включає власну думку і підтвердження з прикладами з життя

· право та обов’язок людини - дбати про добре ім’я і честь (своє і ближнього); 
· слово честі, клятва та їх порушення; 
· обмова і осуд; 
· несправедлива критика і подання неправдивої інформації. 

Робота зі словником
Записати слова в зошити.
Брехня, неправда, наклеп - говорити щось проти свого переконання, і те, що не відповідає правді, бажаючи когось ввести в оману.
Обмова -  це виявлення неправдивих, або без слушної причини правдивих, але таємних лихих діл ближнього.
Очорнення - свідоме приписування комусь таких провини чи гріхів, які він сам видумав з наміром пошкодити його репутацыъ. 
Осудження – прояв нелюбові до ближнього, пов'язаний з поганою думкою про нього, з пристрасним спогляданням за недоліками іншого. Осудження вважається видом гордощів й розглядається в християнській етиці як один з тяжких гріхів . 
Сіяння незгоди - це обмова або й очорнення з наміром порізнити особи, які живуть у любові й згоді.
Облуда. Неправда — це гріх язиком, а облуда — гріх ділом. Облуда полягає у тому, що хтось гарними словами або ділами старається приховати перед іншими свої злі наміри.
Підлабузництво - понадмірне вихвалення когось в очі, проти власного переконання, задля якоїсь користі. 
Вправа 
«Створи правило»епутацыъ
Прочитати текст і визначити правила, які допоможуть не порушувати заповіді.р
Ніколи не слід засуджувати іншої людини, пам'ятаючи євангельську заповідь: "Не судіть, та не судимі будете" (Мф.7,1). Засуджуючий інших бере на себе право судді, і нерідко самопризначений суддя входить в суперечність з судом Вищим. Крім того, ця схильність відволікає увагу людини від власних недоліків. Тому і бачить вона їх розміром з сучок, а недоліки іншого (можливо дрібніші) здаються розміром з колоду. У Євангелії від Іоанна є оповідання про жінку, що порушила юдейський закон, за яким її потрібно було стратити через побиття каменями. Привели її до храму люди, що добровільно узяли на себе роль обвинувачів, але Христос, що вчив незасудженню й прощенню, сказав їм: "Хто з вас без гріха, перший кинь на неї камінь". Совість почала викривати тих, що привели жінку, і біля неї незабаром не залишилася жодної людини.
Кожен зі свого досвіду знає, що ані покаранням, ані загрозою, ані засудженням, ані докором не виправляється людина, а любов'ю, поблажливістю, доброю радою. Добре б пам'ятати про те, що кожен з на має достатню кількість власних слабкостей і недоліків. 

Особливо слід зупинитися на негативному явищі, яке набуло сьогодні дуже широкого поширення, - на лихослів'ї. Погані слова сьогодні стали нормою спілкування між людьми. Причиною їх вже давно не служать роздратування і гнів, вони просто стали частиною буденної мови. А це особлива ознака падіння культури суспільства. Скверна, в трактуванні тлумачного словника В.Даля, - це гидота, все мерзотне, осоружне, огидне, непотрібне, нечистота, грязь і гнилизна, тління, мертвечина, непотребство, розпуста, етичне розтління. Ось куди впадають ті, хто вільно віддається у владу лихих і гнилих слів. Звичка до лихослів'я - ознака духовного і етичного розпаду людини, а за останніми даними науки ще і фізичного. Наука сьогодні доводить, що звукові коливання, що виникають при вимові поганих слів, руйнують структуру ДНК людини, а значить і саму людину (докладніше: див дослідження Інституту квантової генетики, м. Київ). Той, хто легко дозволяє собі нечисту, гнилу мову, той без особливих коливань зважиться й на нечисті справи - це доведено життям. Таким чином, лихослів'я - це початок шляху до ще більшого зла, воно припиняє добрі відносини між людьми, а з ворожості зростає багато бід і злочинів: і крадіжка, і зрада, і вбивство.
Навіть найменування людини яким-небудь тваринним ім'ям (баран, козел, осел і так далі) принижує людську гідність і ставить на один рівень з безсловесними тваринами. Християни вважають нормою життя уміння утримати себе від поганих слів, лукавих промов, наклепу та лихослів'я. Слово, за християнським вченням, є дар Божий, а всякий дар потрібно берегти і примножувати, пам'ятаючи євангельське положення про те, що "за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зі слів своїх будеш виправданий, і зі слів своїх будеш засуджений" (Мф.12,36-37).

Вправа 
Зробіть висновок, як кожен вислів можна застосувати до дев’ятої  заповіді.
· Дві речі роблять людину богоподібною: життя на благо суспільства і правдивість (Піфагор)
· Позбавляти честі іншого – значить втрачати і свою (Цицерон)
· Якщо хто-небудь каже або чинить з нечистим сумлінням, то за ним іде слідом нещастя, як колесо за везучим (Східна мудрість)
· Чиста совість не боїться бути на людях, а нечисту лякає й самотність (Сенека)
· Людина порядна і чесна ніколи не діє потайки і ніколи не соромиться того, що робить (Народна мудрість)

Вправа «Знайди головну думку»
У цих віршах говориться про заповідь «Не свідчи не правдиво на ближнього свого». Та в кожному з віршів є своя головна думка. 
Визначити головну думку вірша.
І.
Т. Шевченко.
Між царями й судіями
На раді великій
Став земних владик судити
Небесний Владика:
«Доколі будете стяжати
І кров невинну розливать
Людей убогих? А багатим
Судом лукавим помагать?
Вдові убогій поможіте,
Не осудіте сироти
І виведіть із тісноти
На волю тихих, заступіте
Од рук неситих». Не хотять
Познать, розбити тьму неволі,-
І всує Господа глаголи,
І всує трепетна земля.
Царі, раби – однакові
Сини перед богом;
І ви вмрете, як князь ваш,
І ваш раб убогий.
Встань же, боже, суди землю
І судей лукавих.
На всім світі твоя правда,
І воля і слава.

ІІ.
Йоган-Фрідріх Шіллер
Хай гримить псалом гучний!
Дух прославимо благий,
Що над зорями витає!
Будь твердим в лиху годину,
Поміч скривдженим давай,
Всюди правду знай єдину,
Зроду клятви не ламай,
Не знижайсь перед потужним,
Коли треба – важ життям!
Шана й слава чесним, мужнім,
Згуба підлим брехунам!

ІІІ.
Вадим Крищенко
Лжесвідок
Всіх просим встати. Суд іде –
Чи суд земний, чи суд небесний,
Не обмине ніхто й ніде
Ухвал правдивості і честі.
Повір – розставить всіх життя,
Не зваживши на імідж дутий…
Без свідка мовчазний суддя.
І свідком цим ти можеш бути.
Правди не поруш,
Клятви не поруш –
Не глумись над нею.
Не зганьби, прошу,
Честі інших душ 
Власною брехнею.
Зрозуміть буття
Потаємну суть
Нам дано нерідко.
Сумнів не ховай,
Та не будь, не будь
Ти в житті лжесвідком.
Перед Творцем усі ми свідки
Своїх гріхів, чужих гріхів:
Хто крав, хто брав, по скільки й звідки,
Хто труту лив в медівку слів.
Хай прозвучить знов слово Боже,
Дасть зрозуміти нам усім –
Брехня нікому не поможе
З’явитись в образі святім.

Домашнє завдання
Дайте відповіді.
№ заповіді
Зміст заповіді
Види її порушень
Справи по виконанню заповіді ІХ