Урок 31 Молитва у слові. Християнська література та книгодрукування

Мета уроку: розкрити зміст поняття «християнська література»;
ознайомити учнів із зразками перших друкованих книг;
донести думку про необхідність збереження літературної
спадщини; виховувати культуру читання; формувати
бережливе ставлення до книги; розкрити велич слова
молитви як такої; виховувати повагу до релігійних почуттів представників різних конфесій світу.

Тип уроку: комбінований

Очікувані результати:
Після цього уроку учні повинні знати і вміти:
Ø пояснювати зміст поняття «християнська література»;
Ø наводити приклади літературної спадщини;
Ø висловлювати судження про важливість збереження літературної спадщини;
Ø розуміти велич слова молитви;
Ø розмірковувати над неоціненною силою духовних писемних джерел;
Ø поважати традиції та релігійні почуття представників різних конфесій світу.

Біблійна основа:
Не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор.8,3; Лк.4,4)
Міжпредметні зв’язки: історія, українська література, образотворче мистецтво, фотомистецтво.
Література до уроку:
Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – Київ: Українське Біблійне товариство, 2007.
Рогова О.Г. Основи Християнської етики (електронний підручник). – Дніпропетровськ, ДОІППО, 2009.
Кузик Б., Литвин Л. Джерела вічності. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008.
Корисні електронні посилання:
http://depositfiles.com/files/0tvccjuy1
http://creatorearth.narod.ru/prayer/
http://roditeli-i-deti.ucoz.ru/load/detskaja_biblija_novyj_zavet_chitat_onlajn/stranica_22/146-1-0-2620
http://www.delovoi-etiket.info/qchelovek-i-molitvaq-moss/1382-dogmaticheskie_teorii_okazyvayutsya.html
http://lib.rus.ec/b/374484/read
http://spas-monastery.by/library/articles_and_publications.php?id=821
http://nasha-molodezh.ru/publ/metodika/knigi/razvitie_knigopechatanija_na_rusi_pervopechatnpe_ivan_fedorov/50-1-0-3785
http://www.pravoslavie.ru/put/biblio/molitva/11.htm

Хід уроку
І. Організаційний момент:
Створення атмосфери учнівсько-вчительської співпраці на уроці. Актуалізація правил роботи в групах, парах та індивідуально.

ІІ. Перевірка домашнього завдання:

Розповідь учнів, за бажанням, про відомі ікони.

ІІІ. Актуалізація опорних знань
Робота з епіграфом
Слова відлітають, написане – залишається

Ми з вами живемо в світі, наповненому інформацією. ЇЇ ми сприймаємо через очі, вуха, ніс, на дотик. Та є унікальні носії інформації, які ми можемо почути, якщо вони вимовляються; які ми можемо побачити, якщо вони пишуться; які ми можемо створити, якщо вони народжуються в нашому серці і розумі. І цими унікальними носіями інформації, повідомлення, новини є слова.

Вправа «Фокусування на важливому»
Вчитель пропонує учням кілька дефініцій до слова «слово». Завдання учнів – зробити запис у зошиті щодо значення кожної дефініції, сфокусуватися на слові «слово».
1. Основна значуща одиниця мови, що становить собою звукове вираження окремого предмета думки. – СЛОВО.
2. Мовлення, усне або писемне висловлювання; напр., поетичне… - СЛОВО.
3. Зобов’язання виконати щось; обіцянка, запевнення: дати СЛОВО.
4. Право виступити з промовою: надати СЛОВО.
Один до одного, подумки до себе, у молитві до Бога людина звертається через слово. І те, якими ми є перед Богом і людьми, видно і по наших справах, по наших словах.

IV. Мотивація навчання
Слово вчителя
Чому так важливо бути обережним у словах і чому науковці – лінгвісті, етимологи, фахівці-філологи і навіть фізики приділяють таку велику увагу слову?
(думки учнів)
Згідно з одним із досліджень, слова «человек» (рос) і слово «слово» (рос) є тождеством. І це можливо довести наочно: (вчитель демонструє етимологічний ланцюжок за Ф.Степановим)
Человек – чловек – цловек – словек – слово.
Для того, щоб представити цей унікальний ланцюжок вчені поринали в глибини віків й вивчали літературу, знаходили безліч закономірностей, які відкривають усю премудрість створення нашого світу.
З давних-давен слово сприймалося як унікальне і безцінне, як те, що дано людині від Бога, як те, що не можна зганьбити, як те, що має силу вбити і силу відродити до життя.

V. Повідомлення теми уроку і очікуваних результатів
Прийом «Чиста дошка»
В різних кутах класної дошки написані проблемні та дискусійні питання до уроку. Учитель повідомляє учням про те, що коли проблема під час уроку вирішується, питання, означене на дошці, витирається. Таким чином, до кінця уроку залишиться чиста дошка.

VI. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань
Метод демонстрації
Перед вами - зразки молитви в слові, це християнські книги «Апостол», «Часослов», «Псалтир», «Євангеліє». На перший погляд – це звичайні книги, а насправді – ні.
Демонстрація зовнішнього виду цих книг:

Робота з поетичним текстовим матеріалом
Вчитель зачитує дітям вірш, отім роздає на окремих аркушах частини вірша. Завдання дітей, уважно прислухаючись один до одного, відтворити повний текст вірша.
Вадим Крищенко
Слово Боже
Світ ще й досі у темряві блудить –
Слів Господніх не чує довкруж.
Ой, болить і пече мені в грудях
Глухота нерозкаяних душ!

Слова Божого їм не потрібно.
Це наука, мовляв, не для нас.
Їм розваг би сьогодні і хліба,
На дрібниці потратити час.

Ну, а що принесе їм прийдешнє?
Хто чекає ці душі всі дні?
Чи не той, хто хрести нині теще
І розпалює в пеклі вогні?

О, як жаль, і кажу: «Схаменіться!
Всі ми – прадіда-діда - рідня…
На коліна ставайте, моліться –
Дух святий нехай вас наповня.

Гніву Божого близиться чаша.
Судний день із небес поспіша…
Слово Боже потрібне нам завше,
Бо без нього – пропаща душа».


Екскурс в історію
Інформацію надає учитель.
Сувої папірусу були поширені, ще в I столітті після Р.Х., коли з'явилися стародавні рукописи (кодекси). Поступово їх стали використовувати все частіше. Перша письмова згадка про рукописи як різновид книг відноситься до кінця I століття, коли ми знаходимо оцінку їх компактності. В язичницькому світі рукопис не знайшов визнання і тільки з християнством був популяризирований і отримав широке розповсюдження.
Спершу стародавній рукопис використовувався для ведення бухгалтерії, але з розвитком пергаменту у III ст. після Р.Х., поступово почав витісняти папіруси. Причин прийняття рукопису, як основного виду книги кілька: він економічний, оскільки можна використовувати обидві сторони аркуша, його легко заховати, він є зручним і доступним. Можливо, християнські автори використовували рукописи навмисно, щоб вони не були схожі на язичницькі тексти, які зазвичай писалися у формі сувоїв.
Але потреба в розмноженні текстів ставала дедалі більшою, а можливості
переписувачів були обмежені. Для того, щоб вирішити цю проблему, в
окремих монастирях стали вирізати з дерева рельєфні тексти і ікони в
дзеркальному відображенні. Поступово виготовлення книг збільшилося. Книги були дорогими. Папір прийшов в Європу від арабів, припускають, що вони запозичили спосіб його виготовлення у китайців. Дешевизна матеріалу дозволила випускати набагато більше книг, ніж це було можливо раніше. На Русі книги з'явилися з появою християнства. В XIV - XV ст. в Європі виготовлення книг вийшло за стіни монастирів, цим почали займатися не церковні служителі, а ремісники.

Учні, об’єднані в групи опрацьовують і надають свою інформацію до «Екскурсу в історію»

І група: Вклад Гутенберга

Виготовлення паперу за два століття поширилося по всій Європі. І нарешті, Йоганн Гутенберг, ювелір, гравер, різьбяр по каменю, винайшов
книгодрукування. Він першим застосував розбірний шрифт, хоча вважається, що в Європі у нього все таки були попередники. Металеві букви-літери для
шрифту відливали зі сплаву, в якому переважав свинець. Їх поміщали в
набірну касу, звідки наборщик брав необхідні, і підбирав в особливій рамці
рядок. Рядок викладали на набірну дошку. Набір для сторінки обмотували
жорсткою ниткою, щоб він не розвалився, і змащували типографською фарбою з сажі і лляної олії (оліфи). На набір укладали поміщений в рамку лист
зволоженого паперу. Просушивши лист, на ньому робили відбиток тексту на оборотній стороні. Друкарський верстат був ручним, готові листи розгладжували під пресом, складали в стоси, розрівнювали і переплітали.
Перші книги Гутенберга з'явилися в Німеччині в 40-х рр. XV ст.. До кінця 1500 р. книги випускали вже в 200-300 містах Європи, де діяло до - 1700 друкарень. У них було віддруковано 35-45 тис. видань, а загальний тираж їх міг доходити до 20 млн. За перші 50 років друкарства людство отримало книг більше, ніж за сотні років до цього. У XV ст. книгодрукування поширилося по всій Європі.

Група готує також питання до слухачів, решти класу, для закріплення важливої інформації.

ІІ група: історичні дані про Гутенберга

Йоганн Гутенберг народився в 1394 році в місті Майнц, його батько обіймав почесну і прибуткову посаду, він стежив за карбуванням монет в Майнці. У 1530-х родина тимчасово виїхала до Страсбурга. Джерел, які розповідають про те, де вчився Йоганн Гутенберг, не знайдено. Незважаючи на це, його біографи висловлюють обґрунтовані припущення, що винахідник друкарства отримав гарну початкову і вищу освіту. Читання та письма Йоганн навчився при монастирі або церковному братстві. Тут він опанував ази латини. Майже всі видання, приписувані Гутенбергу, надруковані латинською мовою. Винахідник, ймовірно, добре володів цією мовою, а також був добре знайомий з природничими науками та богослов'ям.
Перебуваючи в Страсбурзі, Йоганн Гутенберг проводив перші досліди
друкарства, намагаючись тримати їх у таємниці. Одночасно з цим він займався виготовленням дзеркал і навчав цього кілька учнів. Прийнято вважати, що винахід друкарства стався близько 1440. Йоганн Гутенберг до
цього часу, швидше за все, вже повернувся в Майнц. В 1440-х Гутенберг
надрукував перші складальні книги: це були так звані Донати (посібники по
граматиці) і календарі. Спільно зі своїм учнем Петером Шеффером
Гутенберг в середині 1450-х рр. надрукував найбільш відомі перші складальні видання: 42-малу Біблію (на сторінці містилося 42 рядка) та Псалтир.
Гутенберг продовжував працювати до середини 1460-х років. Він отримував безліч замовлень. Йоганн Гутенберг помер в 1468 році у віці 74 років.

Група готує також питання до слухачів, решти класу, для закріплення важливої інформації.

ІІІ група: Першодрукар Іван Федоров

Серед чудових будівничих російської культури одне з перших місць займає Іван Федоров, з ім'ям якого пов'язаний початок книгодрукування в нашій державі.
На Русі друковані книги з'явилися пізніше, ніж у південних і західних слов’янських землях. Це пояснювалося великою кількістю рукописних книг і самих переписувачів. Проте, до того часу в Священних і богослужбових книг із-за численних переписувань накопичилося чимало помилок. За наказом царя Івана IV було вжито заходів до припинення цього. Спостерігати за правильністю переписування доручили найстарішим священикам, але виправити все було неможливо. І коли в 1553 році стало потрібно набагато більше богослужбових книг для нових храмів у завойованому Казанському царстві, то з усієї закупленої кількості лише деякі книги виявились без спотворень.
Тоді юний цар Іван задумався про пристрій для друкарської справи. На користь друкарства переконував царя і преподобний Максим Грек - відомий проповідник і перекладач грецьких книг. Бажання царя влаштувати в Москві друкарню підтримав його духовний наставник митрополит Макарій, який покладав великі надії на друкарську справу, вважаючи, що з його допомогою вдасться уникнути спотворень церковних книг. Митрополит Макарій благословив царя на нову справу, сказавши, що «думка почати друкування книг на Русі сказана царю Самим Богом».

Група готує також питання до слухачів, решти класу, для закріплення важливої інформації.

IV група: Першодрукар Іван Федоров (продовження)
Перша датована друкована книга на Русі з'явилася 1 березня 1564 року. Вона була видрукувана в Москві в державній друкарні, яку заснував Іван Грозний. Повна назва книги «Діяння апостольські», але більш відомо її коротка назва «Апостол». Як богослужбова книга вона включає діяння апостолів та їх послання, і призначена для читання в церкві під час богослужіння. До набору першої сторінки книги приступили у квітні 1563 року, і майже через рік, 1 березня 1564 року, друкування «Апостола» було закінчено. Сам першодрукар провів велику текстологічну та редакційну роботу над нею, оформив за всіма правилами палеографічного мистецтва того часу. Творчо переробивши орнаментальні прийоми школи Феодосія Ізографа (провідного оформлювача російської рукописної книги початку 16 століття), Іван Федоров зробив у цій книзі багаті заставки кожного розділу, барвисті віньєтки у верхній частині сторінки, буквиці-ініціали, набрав її особливим шрифтом.
Між тим у Івана Федорова з'явилися супротивники і заздрісники. Вони звинуватили його в єресі, прагнучи погубити справу. Це примусило Івана Федорова та його помічника Петра Мстиславця бігти в інші краї. Але ворогам друкарства не вдалося знищити велику справу першодрукаря.
Іван Федоров надрукував у 1574 році друге видання «Апостолу» й підручник «Азбуку» вже у м. Львові, у заснованій ним новій типографії, де він також зіткнувся з опором переписувачів книг. Кілька років потому його запросив до себе Костянтин Острозький, де він в Острозі за дорученням князя надрукував так звану Острозьку Біблію, першу повну Біблію церковно-слов’янською мовою.
У сучасному XXI столітті друк книг поступово відходить у з’вязку з появою електронних книг, комп'ютерів, інтернету. Але потримати в руках віддруковану книгу набагато приємніше і корисніше, ніж читати її з монітору.

Група готує також питання до слухачів, решти класу, для закріплення важливої інформації.

Теоретично-практична робота
Слово вчителя
Майже протягом року ми працювали з вами на уроках, незмінно спираючись на Біблію. Зі словом «Біблія» тісно пов’язане уявлення про одну велику книгу, яка вміщує все Святе Письмо, як Старий, так і Новий Заповіти. Саме слово «біблія» в перекладі з грецької мови означає «книга». Але ж Біблія це не одна книга, а збірник священних книг, які були написані в різні часи різними авторами. Біблія — Свята Книга, яка найбільш читана й шанована у всьому світі, вона перекладена на більш ніж 286 мов світу.
Біблія складається з 50 книг (з них 11 — вважаються неканонічними) Старого Заповіту та 27 книг Нового Заповіту.
Довідка
Неканонічні — повчальні та корисні, але не богонатхненні (див. нижче) книги. Вони є тільки в Старому Заповіті та не збереглися мовою оригіналу (давньо­єврей­ською), а є лише в перекладі грець­кою мовою.
До Нового Заповіту входять:
• чотири Євангелія: від Матвія, від Марка, від Луки, від Іоанна;
• книга Діянь Святих Апостолів;
• сім соборних послань (листів) (три від апостола Іоанна, два від апостола Петра, одне від апостола Іакова, одне від апостола Іуди);
• чотирнадцять послань апостола Павла (Римлянам, 2 Коринфянам, Галатам, Ефесянам, Філі­пійцям, Колосянам, 2 Фессало­нікій­цям, 2 Тимофію, Титу, Филимону, Євреям);
• Одкровення Іоанна Богослова.

Слово вчителя (продовження)

Святе Письмо — Біблія, звернена до кожної людини, є невичерпним джерелом духовності й моралі.
Головною ознакою, яка відрізняє Святе Письмо від інших літературних творів і надає йому сили та величезного авторитету, є богонатхненність. Під нею розуміють надприродне осяяння, яке, не знищуючи особистості автора, підносить викладання істин до досконалості, керує процесом написання, всіма етапами роботи автора. Завдяки цьому Святе Письмо є не простим результатом думки людини, а словом Самого Бога.
Біблія охоплює історію взаємовідносин Творця й людства, яка починається від творіння світу й людини, її гріхопадіння і триває до сьогодення. У Святому Письмі описані моральні вчинки осіб, громад, народів, які Бог допустив, щоб зберегти людині можливість вибирати між добром і злом.
Розуміння цінностей європейської цивілізації, культури буде досить обмеженим без знайомства зі Святим Письмом.
При знайомстві з ним треба звертати головну увагу не на те, як, де і коли відбулася подія (хоч і це завжди дуже важливо), а на те, що ця подія означає для нас, чого нас навчає, до чого закликає, від чого упереджує.
Людини вкрай необхідні думки, які прикрашають, очищують душу, підносять її, надихають її на краще. Зна­йомство з істинами, викладеними у Святому Письмі, — це для християн головне виховання душі. Дуже добрим є, хоча б час від часу підносити свої думки від щоденних справ, читаючи Святе Письмо. З та­кими людьми легко спілкуватися та зручно бути поруч, з ними добре переборювати випробування, негаразди, погані звички. З ними поруч можна по-іншому думати, по-іншому жити.
Євангеліє — головна частина Святого Письма Нового Заповіту, головна частина всієї Біблії. З грецької мови «євангеліє» означає «добра новина», «радісна звіст­ка» «благовість».
Євангеліє складають чотири книги за авторством євангелістів-апостолів (апостол у перекладі з грецької — посланник): Матвія, Марка, Луки та Іоанна. В них розповідається про пришестя на землю Сина Божого — Іісуса Христа, про Його життя на землі, про Його дивовижні діяння та моральне вчення, про Його хресну смерть, Воскресіння та вознесіння до неба.
Довідка:
Христос (з грецької) – Месія (з давньоєврейської) — спаситель, рятівник, визволитель.
Слово вчителя (продовження)
На очікуванні пришестя Месії зосередилися колись усі національні, політичні й навіть особисті сподівання юдеїв. Вважалося, що головною справою Месії має стати повалення загарбницької римської влади. Він мав явитися як винагорода за праведність Ізраїлю. Проте Євангеліє свідчить, що Спаситель замість закликів ізраїльтян до визвольної боротьби навчав, що Царство Його не від цього світу, що Цар Він лише у тому значенні, що кожен, хто прагне істини, слухає Його голос, що Царство Істини не приходить у видимий спосіб, а міститься в людських душах.
Важко перебільшити значення для християн Святого Євангелія. Це кришталево чисте джерело, яке втамовує жагу душі; це вогонь, який випалює все нечисте у серці; це світоч, що осяює життя навколо.
Надприродність Євангельського закону добре розкривається в світі вищих ідеалів: «Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, йди з ним дві. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на Небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?» (Матв. 5, 38–46).
Коли ми читаємо книги, наповнені пристрастями, агресією та різними вадами людської душі, то іноді настільки занурюємось в прочитане, що майже відчуваємо себе причетними до подій. Співчуваючи герою книги, який грабує, вбиває, бреше, ми, мало-помалу, стаємо співучасниками його злих, гріховних вчинків. І, навпаки, коли ми читаємо Євангеліє, високі ідеали осяюють наші серця.
У тих випадках, коли при читанні будь-якого місця зі Святого Письма якийсь уривок залишається незрозумілим, не треба дратуватися, намагатися осягнути все й одразу. Святе Письмо розкривається поступово, по мірі духовного зростання людини.
Євангеліє дає людству повноту Божого морального закону.
Воно містить відповіді на безліч питань, що можуть зустрітися в житті християнина. І ці відповіді йдуть від Самого Творця та Законодавця всього життя. Тому Євангеліє — дороговказ і порадник, а разом з тим — друг і втішник.
Це книга, відкрита для тих, хто шукає істину та сенс життя.

Фокусування на головному
Визначте значення молитви, спираючись на поетичні рядки.
К. Романов Молитва
Научи меня, Боже, любить
Всем умом Тебя, всем помышленьем,
Чтоб и душу Тебе посвятить
И всю жизнь с каждым сердца биеньем.

Научи Ты меня соблюдать
Лишь Твою милосердую волю,
Научи никогда не роптать
На свою многотрудную долю.

Всех, которых пришел искупить
Ты Своею Пречистою Кровью -
Бескорыстной, глубокой любовью
Научи меня, Боже, любить!
1886
Молитва у слові
Чотири учні надають підготовлену інформацією за темами уроку.
Або інформація пропонується для роботи в групах.
Запитання ставляться решті класу.

Молитва у Православ’ї
Ісус Христос прийшовши у світ, засудив як лицемірство тих, що моляться напоказ, так і багатослівність в молитві. У зв'язку з цим Він встановив правила благання, що передбачають небагатослівність молитви (так як Господь заздалегідь знає, про всі прохання) і приховування процесу моління від сторонніх очей, бо молитва не повинна бути показовою.
Разом з цим Він дав «саму довершену з усіх християнських молитов - Отче Наш. Інший зразок молитви зустрічається в Євангелії - це молитва митаря (тобто збирача податків), колись до цієї справи ставились з призирством (Лк. 18:13). Ця молитва передана Ісусом Христом у притчі про грішника, який кається. Як Своїм життєвим прикладом, так і в Своїх повчаннях, Ісус Христос постійно вказував на велике значення молитви: «Дивіться, пильнуйте й моліться : бо не знаєте, коли час той настане (Страшного Суду)» (Мк. 13:33), «пильнуйте і кожного часу моліться» (Лк. 21:36). Сам Христос показав приклад гарячої молитви перед арештом в Гефсиманському саду. На основі вчення Христа і апостолів стародавня церква поступово виробила єдині правила (норми), що визначають порядок здійснення молитов як у громадському богослужінні, так і в домашньому молитвослів’ї. Від юдеїв до нас перейшов звичай молитися стоячи (Мк. 11:25).
У давній церкві існував звичай підіймання рук під час богослужіння, в наслідування до Мойсея, який молився при битві між іудеями та амаликитянами з піднятими до неба руками; зараз цю дію робить тільки священик під час Літургії. В громадах християн, які зреклися з поганства, досить рано затвердився грецький звичай молитися з непокритою головою, але для жінок було встановлено протилежне правило (1Кор. 11:4).
У стародавні часи служби здійснювалися окремо одна від іншої, так що віруючі, особливо в монастирях, збиралися на молитву 8 разів у день. З часом Церква через зайнятість християн почала здійснювати ці служби більшою частиною три рази протягом доби: вранці, перед полуднем і ввечері.
Розрізняють молитву, яка здійснюється без слів та інших зовнішніх знаків - одним розумом і серцем (молитва внутрішня духовна, сердечна), та молитву, яка вимовляється словами і супроводжується різними знаками благоговіння (молитва зовнішня).
Запитання класу

Молитва в ісламі
Зазвичай звичним словом «молитва» переводять два ісламських богослужіння, що значаться різними арабськими словами: 1. Дуа, тобто молитва-прохання, звернена до Аллаха. 2. Салят (на перській і тюркських мовах - намаз), тобто ритуальна молитва, що складається з певних дій. У мусульман молитва вважається справою особливо благочестивою і є одним зі стовпів ісламу. Іслам ґрунтується на п'яти стовпах: свідоцтві про те, що немає бога, крім Аллаха, і що Мухаммед - його посланник, здійсненні молитви, виплати зак’яту, здійснення хаджу і дотримання посту в місяць Рамадан. Пророк Мухаммед сказав: «Здійснюйте молитву так, як ви бачите, як я її здійснюю»


Звідси випливає, що Мухаммед, встановив всі обряди, що стосуються молитви. Мусульмани повинні читати молитву в будь-якому чистому місці, де його застане час молитви, але молитва в мечеті має найбільшу цінність, за цю молитву він отримає більшу нагороду від Аллаха. Кожен мусульманин відповідає сам за свою молитву. Під час молитви мусульмани звертаються обличчям до Коаби (Це величезний камінь в м.Мекка). Мусульманська молитва повинна здійснюватися п'ять разів на день. У п'ятничний день кожному мусульманинові, який досяг повноліття, необхідно слухати проповідь в мечетях.

Молитва в іудаїзмі
У Старому Завіті зустрічаються часті вказівки про мотитву (напр. Ісаак молився про Ревеку), але точні формули молитов встановлені в ньому лише на випадок подання десятини (Втор. 26:13-15). Лише в епоху після вавилонського вигнання молитви піддалися ретельній регламентації; ще до Р.Х. були встановлені години для здійснення молитов: третя, шоста та дев'ята години дня.
Сучасні євреї моляться приблизно у ці ж години, з покритою головою.


Молитва в індуїзмі і буддизмі
Індуси виголошують свої молитви, перебираючи пальцями кульки, на нитці, у цьому вбачається прототип чіток, якими користуються мусульманами та християнами. Механічне ставлення до молитви досягло крайніх меж у буддистів Ваджраян, в яких існують молитовні машини, або млини, які вперше з'явилися в Індії близько 400 р. по Різдву Христовому. Це - дерев'яні циліндри, що досягають іноді величезних розмірів, та які приводяться в рух навколо своєї осі руками, або за допомогою вітру та води. На папері, який обвитий навколо циліндру, багато разів повторюється молитва ламаїстів: ом-мані і т. д. (див. Ламаїзм). Одному оберту циліндра навколо своєї осі приписується та ж сила, як і проголошення цієї молитви стільки разів, скільки разів вона віддрукована на циліндрі. У бурятів такі барабани назваются "хурдэ".

Молитовний барабан


Одночасно з цим у ваджраянскій традиції існує твердження, що мантра або молитва, прочитана з повною свідомістю, приносить більше
користі, ніж «начитана» мільйони
разів. Індуїсти також використовують ранголі (малюнок-молитву). Малюнок у вигляді орнаменту, малюється на землі кольоровим мінеральним порошком. Подібною технікою користуються і ченці Тибету для створення пісочних мандал (мандала).
Мандали можуть бути як двовимірними, зображеними на площині, так і об'ємними, рельєфними. Їх вишивають на тканині, малюють на піску, виконують кольоровими порошками, або роблять з металу, каменю, дерева. Мандали часто зображують на підлозі, стінах і стелях храмів. Мандала є настільки священною на Сході, що малюється під акомпанемент особливих ритуалів і сама може вважатися об'єктом поклоніння. До кінця ритуалу зроблену мандалу руйнують.


VІI. Закріплення вивченого матеріалу:
Подумаємо разом
Підтвердить або спростуйте думку
1. Слово «євангеліє» у перекладі означає «добра новина», «радісна звістка».
2. Месія означає «помічник римської влади».
3. Усі, хто читають Святе Письмо, є християнами.
4. Євангелісти це: апостоли Матвій, Лука, Павло та Петро.
5. Євангеліє дає людству повноту морального закону.
6. Євангеліє головна частина Старого Заповіту

Рефлексія
Учні отримують конверти з питаннями. Завдання: відповісти, аргументуючи свою думку.

Чому Біблію називають Святим Письмом?
Чи впливає читання літератури на стан душі?
Як може вплинути на стан душі читання книг негативного змісту?
Що привносить в життя читання Святого Євангелія?
Чому бажано щоденно читати Євангеліє?
Чому Євангеліє називають Словом Божим?
Яку молитву встановив Ісус Христос?
Якою повинна бути молитва?
Скільки разів на день моляться мусульмани?
Куди звертаються обличчям мусульмани на молитві?
Як моляться індуси?
Як моляться буддисти?
Навіщо ченці Тибету знищують мандали?
Чому потрібно знати про традиції вірувань представників інших віро- сповідань?

VIII. Домашнє завдання
Написати твір-роздум на одну з запропонованих тем
«Книга мовчить, та розуму навчить»
«Безцінна спадщина дідів – мудрість, що плине з віків»
«Молитва – моє слово до Бога»
«Ми такі різні, та все ж – діти Божі»
IX. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання роботи груп.