Біблійна історія 9-17

Тема. Віра та розум. Віра і наука: надуманий конфлікт.
Дайте відповідь на запитання:
- Чи є чесноти свідоцтвом духовних прагнень людини?
- Чи існує зв’язок між духовними цінностями і моральним життям людини?
- Охарактеризуйте єдність чеснот – Віри, Надії, Любові.
- Наведіть конкретні приклади із життя своїх батьків, рідних, друзів, коли у їх вчинках переважали чесноти.
      Коли на Землі народився Іісус Христос, першими із людей прийшли вклонитися Сину Божому волхви – мудреці. Як свідчить Євангеліє, вони «бачили Його зірку на сході і прийшли вклонитися Йому» (Мф.2,2).
Зірка привела їх до Віфлеєму. Це глибоко символічно для подальшої історії людства: протягом всіх наступних століть багато хто із видатних науковців через вивчення світу зірок приходили і приходять до Бога. І не тільки знамениті астрономи, але й інші видатні вчені – природознавці (фізики і хіміки, біологи та географи), які більше і глибше, ніж простий розум, заглянули в таємниці створення світу, свідчать, що Всесвіт допоміг їм побачити велич Божої діяльності.
Екскурс в світ енциклопедії
Проблема співіснування релігії і науки сягає глибини століть. Протягом всієї історії людства наука і релігія відігравали визначальну роль у духовному житті, часом ведучи непримиренну боротьбу між собою, а часом співпрацюючи. Питання віри і науки є складовою частиною однієї проблеми, яку намагається вирішити людство протягом свого існування, це питання пізнання світу.
Щоб зрозуміти специфіку взаємовідносин науки і релігії, розглянемо поняття «знання» і «віра», які лежать в основі наукових доказів та релігійних понять. 
СЛОВНИК
ВІРА – походить від латинського Veritas – істина, або Verus – істинний, що є духовною здатністю людської душі безпосередньо знати таємниці буття та осягати їх сутність. Сьогодні віра лежить в основі поняття «релігія». 
РЕЛІГІЯ – прагнення людини і суспільства до безпосереднього зв’язку з Богом, безумовним осередком всього існуючого, головною святинею. 
ЗНАННЯ — форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини.
Незважаючи на розбіжності в засобах пізнання наука і релігія завжди йшли у напрямку пошуків істинного знання. 
Проблема взаємин знання і віри має давню історію. Вона активно обговорювалася в середньовічній філософії. Августин Блаженний стверджував, що завдання богослов’я – пізнати у світлі розуму те, що вже прийнято вірою. Фома Аквінський говорив про гармонію між вірою й знаннями при пріоритеті віри. 
На початку ХХ століття теологи наголошували, що не може бути ніякої дійсної розбіжності віри й знання тому, що всі знання походять від Бога. 
Французький вчений Тейяр де Шарден намагався створити «наукову феноменологію», що порівнювала б дані науки й релігійний досвід для розкриття змісту еволюції Всесвіту, який привів до появи людини.
   Історія показує, що всі народи світу, з найдавніших часів і до наших днів мали певні релігійні уявлення і сповідували певну віру. Віра вже існувала навіть у той період, коле ще не було ніякого розподілу на класи або стани; коли не було  священнослужителів, які мали формувати та передавати віровчення. Цей історичний досвід свідчить, що релігійна віра ніким свідомо не «вигадана», а є споконвічною властивістю і потребою людської природи. 
Наука вивчає світ, релігія пізнає Бога. Релігія своїм вченням про Бога змінює уявлення віруючого про світ, життя, людину, розуміння добра і зла. 
Здійснюючи дослідження, наука формує свої положення у вигляді гіпотез, теорій і законів. Релігія формує свої положення у вигляді віровчення. Наукові тези сприймаються і засвоюються людиною завдяки їх переконливості, доказовості, доступності для вивчення, перевірки на практиці. Релігійні вірування засвоюються людиною за рахунок глибокої віри в Бога, яка закладена в культурних традиціях рідного народу і досвід якої передається з покоління в покоління, від батьків до нащадків. Розвиток науки або певні події дають час від часу докази релігійних переконань.
Беззаперечні докази Євангельської правди
 «Туринська Плащаниця»
                      Одним з беззаперечних доказів історичності постаті Іісуса Христа, того, що Він, дійсно, жив серед людей і дивним чином Воскрес після Своєї мученицької смерті є Туринська Плащаниця – тканина, в яку, згідно з євангельським оповіданням, було загорнуто Тіло Спасителя і покладено в печеру для поховання.
Достовірній історії Плащаниці понад 650 років. У 1353 році граф Жоффруа де Шарні представив на загальний огляд лляну тканину довжиною 4 метри і шириною 1 метр з малопомітним на ньому зображенням оголеного тіла в двох проекціях – спереду і зі спини. За твердженням графа, ця тканина була не чим іншим, як     справжньою похоронною матерією Іісуса Христа – тією самою, у яку загорнув розіп’ятого Вчителя Йосип Аримафейський, і яка, відповідно до Євангелія, була виявлення в гробниці апостолами Петром і Іоанном, коли ті прийшли до гробу.
Реліквія була поміщена в спеціально збудованій церкві в Лереї – володіннях де Шарні біля Парижа. А з 1578 року і до нині Плащаниця зберігається в спеціальному ковчезі в соборі Джовані Батиста в італійському містечку Турин. 
З тих пір вчені всього світу століттями намагаються і не можуть розгадати таємницю загадкової Плащаниці. На матерії дослідники не знайшли барвників. Звідси дійшли висновку, що зображення на тканині, подібне зображенню на негативі, могло з’явитися під впливом дуже сильного випромінювання, коли звичайна тканина сама стає немов негатив. Але ніхто, навіть в умовах сучасних лабораторій, не зміг відтворити нічого подібного до зображення на Плащаниці. Деякі вчені стверджують, що для одержання такого зображення необхідний більший потік світла у середині Плащаниці, ніж під час ядерного вибуху в Хіросимі, але при цьому тканина має бути збережена. Тканина була ретельно вивчена, переглянута під мікроскопом ледь не кожна ворсинка. Вчені знайшли разючі факти: на тканині зберігся пилок рослин, що зростають тільки в Палестині; сама тканина виготовлена давно втраченим способом, що застосовувався на початку нашої ери на Близькому Сході; усі рани на тілі цілком відповідають євангельським описам страждань і смерті Іісуса Христа і не могли бути ні в якої іншої людини (сліди від тернового вінця, пробиті списом ребра). Це лише дещо з того, про що дізналися вчені і весь християнський світ про Плащаницю. За свою історію Плащаниця побувала в декількох пожежах, що залишили на ній свої сліди. В останнє вона була у вогні в 1997 році. Тоді із закритого куленепробивного саркофагу її дивом вдалося витягти одному італійському пожежнику, який після цього став національним героєм. 

Сходження Благодатного Вогню
Іісус Христос постраждав і помер на хресті, був похований і Воскрес у третій день після Своєї смерті. Свята Гробниця – печера, у якій знаходилося тіло Спасителя протягом трьох днів, була висічена у невеликій скелі, розташованій неподалік від гори Голгофи.
Безпосередньо над похоронною печерою Спасителя зараз знаходиться спеціальна каплиця – Кувуклія. Слово «кувуклія» означає «царська опочивальня». Для позначення гробниці це слово застосовується в єдиному на землі місці – у храмі Гробу Господнього. Тут Він Воскрес з мертвих, відкриваючи усім шлях до Воскресіння.
Зараз у Кувуклії у Велику Суботу моляться православні священники про сходження Благодатного Вогню. По пророцтвам, якщо Вогонь не зійде, настане кінець світу.
Здавна відомо про диво сходження Благодатного Вогню на Гробі Господньому. Цей Вогонь має унікальну властивість: він не обпалює перші хвилини. Жодного разу поява Вогню не призвела до пожежі, жлдна людина від ньогго не постраждала. Цим величезним дивом Господь аж до нині свідчить про своє Воскресіння. Першим свідком сходження Благодатного Вогню на Гробі Господньому став апостол Петро. Прибігши до Гробу після звістки про Воскресіння Спасителя, він, крім похоронних пелен, як ми читаємо в Євангелії, побачив у середині Гробу, в якому був похований Христос, дивовижне сяйво.
Як раніше, так і тепер, щоб побачити диво сходження Благодатного Вогню, люди збираються до Гробу Господнього ще з Великої п’ятниці. Саме сходження Благодатного Вогню відбувається у Велику суботу вдень.

У 1579 році сталося так, що у Велику суботу православного патріарха зі священнослужителями навіть не пустили до храму Гробу Господнього. Вони стояли перед закритими дверима із зовнішньої сторони. Вірменські священнослужителі розпочали молитовні заклики, але їхні молитви не були почуті. Раптом всі почули страшний шум, і колона, що знаходиться зліва від закритих дверей храму, тріснула, з неї вийшов Вогонь і запалив свічки в руках єрусалимського патріарха. З великою радістю православне священство ввійшло в храм і всі почали славити Господа. Сліди сходження Вогню дотепер можна бачити на одній з колон, розташованих зліва від входу.

У наш час сходження Благодатного Вогню відбувається у Велику суботу в проміжку від 13-ї до 15-ї години за єрусалимським часом. У храмі Гробу Господнього понад десяти тисяч вірян протягом двох-трьох хвилин запалюють близько двадцяти тисяч пучків свічок. Диво сходження Благодатного Вогню спостерігаються тільки на передодні Великодня. Сходження Благодатного Вогню залишається абсолютно не поясненим з погляду сучасної науки.

Вислови відомих науковців
Йоган Кеплер - видатний астроном, фізик і математик, який відкрив закони руху планет в Сонячній системі, таким молитовним зверненням до Бога закінчив свою останню наукову працю:
„Перш, ніж залишити цей стіл, за яким я здійснив всі свої дослідження, мені залишається тільки, звернувши очі до неба і піднявши руки, подякувати Творцю Всесвіту за Його милосердя до мене!

Великий Боже, Ти поширюєш Своє світло на землю і, піднімаючи нас до джерела Твоєї благодаті, уготовлюєш нам місце в променях Твого світла... Дякую Тобі за всі ті радості, які я отримав в спогляданні Твоїх справ. Ось я закінчив цю книгу, у якій містяться результати всієї моєї праці. Я вклав в неї всі здібності, якими Ти мене наділив. Я повідомив людям про велич Твоїх справ: я їм дав все пояснення, якими мій розум дозволив мені обійняти безкінечне... я вжив всі старання для того, щоб піднятися до істини; але якщо я, мізерний черв’як, який народився і виріс у гріху, сказав що-небудь негідне Тебе, тоді, о Боже, навчи мене, як виправити помилку! Я молю Тебе не допустити мене до самозадоволення цією працею, яка присвячена Твоїй Божественній славі!
Боже, прийми мене в лоно Твоєї благодаті і даруй мені милість, щоб моя праця ніколи не послужила для зла, а лише для прославлення Твого імені і для спасіння душ“.
       Вивчаючи Всесвіт, приходили до визнання Бога-Творця астрономи:
Коперник (він був не тільки професором астрономії, а й польським священиком, лікарем-безсрібником), Каміль, Гершель, Медлер, Ватсон. Галілео Галілей (1564-1642) – фізик і астроном (першовідкривач законів інерції і вільного падіння тіл) писав: “Святе Письмо не може ні в якому випадку ні говорити зла, ні помилятися – висловлювання його абсолютно і несхибно істинні”.

Майкл Фарадей - винахідник закону електромагнітної індукції, одного разу, читаючи Біблію, сказав: “Я дивуюсь, чому люди надають перевагу блуканням в невідомості з багатьох важливих питань, коли Бог дав їм таку найдивовижнішу книгу - Одкровення“.
Ампер - один із основоположників електродинаміки, сказав: “У природі ми можемо спостерігати справи Творця і від них підноситись пізнанням до Творця“.
   Карл Лінней,відомий природознавець-біолог XVIII ст., основоположник системи рослинного і тваринного світу  сказав: “Справедливо вірити, що є Бог, Великий і Вічний, не народжений ніякою істотою, Який створив всю цю всесвітню справу і втілив в ній порядок“.
Фабр, вчений-ентомолог (вивчав комах) , автор 10-томного видання “Ентимологічні спогади“, залишив таке свідоцтво про свою віру в Бога:“Світ - скерований нескінечним Розумом. Чим більше я спостерігаю, тим більше я відкриваю цей Розум, який світиться за таємницею існуючого. Я знаю, що наді мною хтось може сміятися, але я мало про це турбуюсь, легше з мене зідрати шкіру, чим відняти в мене віру в Бога... Мені не потрібно вірити в Нього – я бачу Його!
А. Кошин, один із числа найвидатніших математиків ХХ століття (вніс колосальний вклад у теорію аналітичних функцій, теорію диференційних рівнянь, математичну фізику, теорію чисел, геометрію, автор класичних курсів математичного аналізу), писав: “Я – християнин. Це означає, що я вірю в Бога і в Божество Іісуса Христа так, як до мене вірили видатні вчені: Тихо-де-Браге, Коперник, Декарт, Ньютон, Лейбніц, Паскаль, Гримальді, Ейлер, Гульде, Бошкович, Хершіль та інші великі астрономи, фізики й математики минулих років“.
Артур Комптон, авторитетний фізик ХХ ст. , лауреат Нобелівської премії, говорив: “Віра розпочинається із розумінням того, що Вищий Розум створив Всесвіт і людину. Мені не важко в це вірити, тому що факт наявності плану, а , значить, Розуму – беззаперечний“.
М.В. Ломоносов, видатний російський вчений, свідчив: “Творець дав роду людському дві книги. В одній показав Свою велич; у другій – Свою волю. Перша – видимий світ, Ним створений, щоб людина, дивлячись на велич, красу і стрункість його споруд, визнала Божественну всемогутність. Друга книга – Святе Писання. В ній показано благословення Творця до нашого спасіння”.
Лібіх, вчений-хімік  (один із родоначальників агрохімії ) писав: “Пізнання природи є шлях до благоговіння перед Творцем”.
Альберт Енштейн, видатний фізик ХХ ст. (один із засновників сучасної фізики, автор спеціальної і загальної теорії відносності, ввів поняття фотону, відкрив закони фотоефекту, лауреат Нобелівської премії), так говорив про своє ставлення до релігії: “Я вірую в Бога як особистість і по своїй совісті можу сказати, що жодної хвилини в своєму житті я не був атеїстом“.
Чарльз Дарвін, основоположник теорії еволюції, говорив: “У моменти надзвичайних хитань я ніколи не був безбожником в тому розумінні, щоб я заперечував існування Бога”.
Луі Пастер, батько сучасної мікробіології й імунології, говорив: “Я багато навчався і тому вірую, як простий селянин. Якби я став ще більш освіченим, то моя віра стала б така ж глибока і палка, як віра простої жінки-селянки“.
Анрі Беккерель – першовідкривач радіоактивності – засвідчив: “Саме моя робота привела мене до Бога, до віри“.
Академік І.П.Павлов, великий російський вчений-фізіолог , віруючий християнин, дає таке пояснення про безсмертя душі: “Я вивчаю вищу нервову діяльність і знаю, що всі людські почуття: радість, горе, смуток, гнів, ненависть, думки людини, сама властивість думати і розмірковувати пов’язані з особливими клітинами людського мозку і його нервами. А коли тіло перестає жити, тоді всі ці почуття і думки людини, ніби відірвавшись від мозкових клітин, вже мертвих, в силу загального закону про те, що ніщо – ні енергія, ні матерія – не зникають безслідно, і складають ту душу, безсмертну душу, яку сповідує християнська віра“. 
Опрацювання оповідання повчального характеру
Абай Кунанбаєв "Воля, Розум, Серце і наука"
Притча
Воля, Розум і Серце звернулися одного разу до Науки, щоб вирішити суперечку, хто з них важливіше.
Воля сказала: «Гей, Наука, адже ти знаєш, без мене ніщо не досягне досконалості: щоб пізнати тебе, треба наполегливо вчитися, а без мене цього не зробити; служити Всевишньому, не відаючи спокою, можна тільки з моєю допомогою; не можна, якщо мене немає, добитися в житті багатства, майстерності, пошани, кар'єри».
Розум сказав: «Тільки я здатний розпізнати, яке з твоїх слів корисно і яке згубне, будь то в земному або замогильному житті. Тільки мені дано спіткати твою мову. Без мене не уникнути зла, не знайти користі, не осягнути знань».
Серце сказало: «Я – владика людського тіла. Кров йде з мене, без мене життя не існує. Я віднімаю сон, примушую ворочатися тих, хто лежить в м'якому ліжку, вимушую їх думати про бідних, таких, що не мають даху, мерзнуть і голодують. По моїй волі молодші почитають дорослих і поблажливі до менших. Але люди не прагнуть зберегти мене в чистоті і від цього страждають самі. Будь я чистим, не стало б я робити відмінності між людьми. Совість, милосердя, доброта – все виходить від мене».
Вислухавши їх, Наука відповіла:
- Воля, ти все вірно сказала. В тебе ще багато достоїнств, про які ти не згадала. Нічого не можна досягти без твоєї участі. Але ж в тобі таїться і жорстокість, рівна твоїй силі. Ти тверда в служінні добру, але не меншу твердість проявляєш і в служінні злу. Ось, що погано в тобі.
- Розум! Без тебе неможливо досягти в житті чого-небудь. Завдяки тобі ми дізнаємося про Творця, присвячені в таємниці двох світів. Але це не межа твоїх можливостей. Лукавство і підступність теж творіння твоїх рук. І добрий і злий спираються на тебе, ти вірно служиш і тому, і іншому. Ось в чому твоя вада.
- Розум! У тебе безліч шляхів-стежин. Серце не може слідувати по кожній з них. Воно не тільки радіє твоїм добрим задумам, але і супроводить тебе в них з задоволенням. Але воно не піде за тобою, якщо ти замислив недобре, і навіть відсторониться від тебе з гидливістю.
- Воля! У тобі багато сили і мужності, але і тебе Серце здатне утримати. Воно не почне перешкоджати в справі розсудливій, але в справі непотрібній пов'яже тебе по руках.
Вам слід об'єднатися і у всьому покорятися Серцю. Якщо ви всі троє мирно уживетеся в одній людині, то прахом з її ніг можна буде зціляти незрячих. Не знайдете згоди, я віддам перевагу Серцю. Бережи, Серце, в собі чистоту. Всевишній судить про нас за цією ознакою. Так сказано і в Писаннях, - сказала Наука.
Питання:
1. Чи відчували ви в собі керівництво серця, волі, розуму? Під керівництвом кого ваші вчинки не засмучували вас?
2. Що відбувається з людиною, коли його серце, розум та воля знаходяться в постійній суперечці?
3. Які є шляхи об’єднання в людині серця, розуму й волі?

     Тільки той може судити про релігію, хто не просто знає про неї, про вчення, яке вона сповідує, як предмет віри й досвіду; а той, хто має у своєму досвіді те спілкування з Абсолютним, яке складає суть релігії. Адже про музику може судити лише та людина, яка має музичний слух і смак, і зовсім не достатньо для цього знати історію музики, теорію музики і навіть розбиратися в нотах. Просто знання про релігію в даному порівнянні відповідає знанню про теорію музики, але і цієї „теорії” нашої релігії ми майже не знаємо.
Ті, що негативно ставляться до релігії, зазвичай не знайомі зі Святим Письмом, а розмірковують на підставі різних суб’єктивних тлумачень.
Нехай ті, що протиставляють релігію і науку, почують з цього приводу слова такого видатного вченого, як професора фізики Берлінського університету, засновника квантової теорії, лауреата Нобелівської премії Макса Планка (1856-1947): “Куди б ми не звертали наші погляди, яким би не був предмет нашого спостереження, ми ніде не знаходимо протиріччя між наукою й релігією; ми скоріше констатуємо їх абсолютну гармонію в основних пунктах, особливо в області природознавства. Як релігія, так і наука, в кінцевому результаті, шукають істину і приходять до сповідання Бога. Релігія славить Бога спочатку, наука – в кінці всіх думок. Перша показує Його як основу, друга – як кінець всякого феноменального уявлення про світ”.
Професор Деннерт проаналізував погляди 262 відомих природознавців і виявив, що з них 2% було людей нерелігійних, 6% – байдужих і 92% глибоко віруючих.
Крім знань про релігійний світогляд провідних західних вчених, ми повинні знати про християнські погляди переважаючої більшості слов’янських і вітчизняних вчених: 
Ломоносова, 
лікаря-гуманіста і педагога Пирогова, 
фізіолога Павлова, 
психіатрів Мержевського і Ковалевського, 
хіміка Мендєлєєва, 
філософів Введенського й Лосського, 
засновника космонавтики Ціолковського, 
археолога-єгиптолога Тураєва та багатьох інших.
Якщо ці генії і таланти, які рухали науку, були людьми віри, то чому ми не можемо бути останніми, ми, що є в науковому відношенні тільки їх слабкими учнями?
Релігія в сучасному світі відіграє дуже важливу роль. В тім, вона в будь-які часи поставала як носій духовності, зберігаючи та примножуючи людські визначення добра, любові, милосердя, терпимості та прагнення істини. Релігія пропонує людині картину світу, насичену насамперед морально ціннісним змістом, залучає до світоглядних пошуків, закликає до духовних цінностей. Віруючі знаходять надію та любов у вірі.
Домашнє завдання. ТЕСТ.
1. Що є беззаперечним доказом історичного існування Іісуса Христа?
а. Ікони з зображенням Іісуса Христа.
б. Туринська Плащаниця.
в. Біблія, в якій описується життя Іісуса Христа
2. Що таке Туринська Плащаниця?
а. Гроб, у якому був похований Спаситель.
б. Тканина, в яку було загорнуто Тіло Спасителя.
в. Терновий вінок на голові Спасителя.
3. Що зображено на Туринській Плащаниці?
а. Оголене тіло в двох проекціях – спереду і зі спини. 
б. Двох Ангелів.
в. Дві краплини крові.
4. Що означає слово Кувуклія?
а. Гробниця.
б. Усипальниця.
в. Царська опочивальня.
5. Яке призначення Кувуклії?
а. В ній моляться про сходження Благодатного Вогню.
б. Це - історична пам'ятка світового значення.
в. Це споруда, яка позначає середину храму.
6. Що, по пророцтву, станеться, якщо Господь не пошле на землю Благодатного Вогню?
а. Буде землетрус.
б. Буде зміна клімату.
в. Настане кінець світу.
7. Що відрізняє Благодатний Вогонь від звичайного? (декілька варіантів).
а. Він з'являється без застосування сірників або зхапальничок.
б. Він є уявним.
в. Він не обпікає в перші хвилини.
г. Від ньогго не буває пожеж.
д. Він є причиною багатьох пожеж.
є. Від нього не постраждала жодна людина.
ж. Є люди, які, по необережності, постраждали від цього Вогню.
8. Чи підтверджує наука час від часу релігійні переконання?
а.Так.
б. Ні.
в. Не знаю.
9. Яке питання віри і науки є складовою частиною однієї проблеми, яку намагається вирішити людство протягом свого існування?
а. Питання пізнання світу. 
б. Питання екологічної катастрофи.
в. Питання відносин між чоловіком і жінкою.