Біблійна історія 9-24

Тема. Християнський погляд на людину. Людина – образ і подоба Божа. Покликання людини. Служіння сім’ї, державі, Церкві.
«Асоціативний ланцюжок»
Створити ланцюжок асоціативних паралелей до слова «картина» і пов’язаних з цим понять і образів. 

Зустрілися одного разу атеїст і віруючий мудрець. Атеїст став казати мудрецеві, що Бога немає і взагалі смішно вірити в те, що хтось створив весь оточуючий нас світ. 
Мудрець заперечувати не став, тільки сказав йому, що зайде до нього через кілька днів.
Прийшов мудрець до атеїста додому й у подарунок приніс гарну картину. Атеїст був у захваті. 
– Яке диво! – вигукнув він. Кому належить цей шедевр?
– Та нікому! – відповідав мудрець. – Лежала в мене в коморі коробка з фарбами, а під нею – чисте полотно. Лежала собі й лежала. А вчора зачепив я її та й перекинув. Фарби з неї вилилися, та прямо на полотно. І уявіть собі, так дивно на полотно лягли, що картина ця й вийшла!
– Та Ви смієтеся з мене! – Вигукнув атеїст. – Як це – вилилися? Бути такого не може. Ви тільки подивіться на це полотно: яка композиція, яка глибина задуму, як виписані деталі... Ні за що не повірю, що тут обійшлося без пензля геніального творця!
– Ось бачите, – сказав мудрець, – Ви не можете повірити, що ця картина могла з'явитися сама собою – випадково, без задуму художника і творця. Як же я можу повірити в те, що (на медіапроекторі починають демонструватися красиві фотографії – ілюстрації до розповіді мудреця) це небо над головою, ця трава під ногами, ці дерева, річки, озера, луки, гори й долини, нарешті людина (останній на екрані – слайд фрески Васнецова з Володимирського собору в Києві) з'явилися випадково, без задуму й волі найвеличнішого Творця?!

Тема нашої розмови сьогодні не нова: Християнський погляд на людину. 
Людина – образ і подоба Божа. Покликання людини. Служіння сім’ї, державі, Церкві
Занепад моралі та благочестя в суспільстві свідчить про елементарне неусвідомлення людиною свого потенціалу та призначення. 
Змінити цю тенденцію нам може допомогти християнська культура, яка чітко і ясно визначає роль і місце людини у всесвіті. 
Отже, наша мета – продовжити пізнання таємниці створення людини, зрозуміти її призначення на землі, а головне – вибрати власні життєві орієнтири, щоб не заблукати в бурхливому життєвому океані, як кораблю без компаса. 
Святий Іоанн Кронштадтський
Людина є дивовижне, величне, премудре створіння найдосконалішого Художника – Бога.
В. Шекспір
Який довершений витвір — людина!
Ще в IV столітті святитель Василій Великий звернув увагу на те, що всі вірші в Книзі Буття, у розділі І починаються по-різному. 
Створюючи світло, небо, землю, моря й океани, риб, птахів і тварин, Бог казав: «І буде!..». Тобто все народилося по слову Божому. 
А людина створена Ним: «Створімо людину…» (Бут. 1:26). 
Такі слова не були звернені до жодного із творінь. Він не проголосив появу людини наказом, але створив її власною митецькою рукою. Він розмірковує, бо прагне з усією дбайливістю зробити Своє улюблене творіння досконалим і прекрасним.
Нам необхідно разом поміркувати над словами «за образом Нашим, за подобою Нашою».
Грецьке слово «образ» – eikon. Яке слово нагадує? (учні відповідають). Правильно – «ікона», що означає «портрет» або «зображення», тобто щось створене за зразком.
Тіло – Дух (совість) – Душа (емоції)
Тіло - це фізична оболочка, в якій живе Душа.  Тіло має властивості старіти і вмирати.
Душа (серце) - субстанція вічна. Відповідає за емоції людини: кохання, ненависть і т.п.Після смерті фізичного тіла душа людини переходить в інший вимір.
Дух (розум) - це совість і воля людини. Чули вислов "Сильний духом"? Зараз про людей, сильних духом, яких не зламало життя, ми подивимося два відеосюжети.

Бог, за природою Своєю, є найчистіший Дух, не наділений ніяким тілом і непричетний до матеріального світу. Тому поняття образу головним чином  відноситься до … (душі). Уточнимо, у вищих якостях душі. Давайте з вами зробимо таку табличку: в одному стовпчику запишемо властивості Бога, а в іншому – людини.
(див. таблицю 1). Таблиця 1
Властивості   Бога

Вічний
Всемогутність
Всюдисущий
Всезнаючий
Розум
Свобода
Творчість
Безсмертя
Могутність
Властивості   душі людини
Всюдисущість думки людини
Здатність до пізнання
Розум
Свобода, здатність до вибору
Творчість
Бог є Дух всюдисущий, а людині дана думка, здатна в мить переносити її в найвіддаленіші кінці землі. 
Бог є Дух всезнаючий. Розум людині даний, щоб мислити, міркувати й розуміти, а головне – розум людини робить свідомою й по-справжньому свободною її волю, бо людина сама робить моральний вибір. 
Тому наступне, в чому вбачають образ Божий у людині, – вільна воля й здатність до вибору. Людина абсолютно вільна, її ніхто не примушує ні до добра, ні до зла.  
Здатність людини до творчості є відображенням творчості самого Творця.
Так, у ХІХ столітті в Самарській області жив унікальний майстер – Григорій Журавльов. Від народження він не мав ні рук, ні ніг, але при цьому писав ікони, розписував храми, тримаючи пензель в зубах.
А що означає людина як «подоба Божа»
Прп. Іоанн Дамаскін відзначав, що образ – це те, що спочатку вкладено Творцем у людину, а подібність – те, чого належить досягти в результаті доброчесного життя, уподібнення Богу через чесноти, наскільки це можливо, прагнення до самовдосконалення. 
За словом Іоанна Златоуста «Я створив, – говорить Господь, – прекрасне тіло, даю тобі владу зробити дещо краще: створи прекрасну душу». 
Християнська антропологія вважає, що в людини є, крім тіла й душі, ще й дух. Апостол Павло пише: «А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть…» (1 Солун. 5:23).

«Страх Божий» – це не страх у нашому звичайному розумінні: це благоговійний трепет перед величчю Бога як нашого Творця, Промислителя і Спасителя. Щоб зрозуміти це, розповім про відомого ученого Івана Петровича Павлова – автора науки про вищу нервову діяльність, лауреата Нобелівської премії. Було це в Ленінграді на початку 20-х років минулого століття. Одного разу їхав він у трамваї. По дорозі трапилася церква, і Павлов, як завжди, зняв шапку і перехрестився. Поруч із ним стояв робітник. Питання про віру для робітника було раз і назавжди вирішене за вказівкою партії: «Е-ех, темнота!» – сказав робітник і поблажливо поплескав академіка по плечу.
Друге, чим виявляє себе дух в людині – совість. Совість вказує людині, що треба і чого не можна робити. Совість – наш внутрішній суддя, охоронець закону Божого. Недарма наш народ називає совість «голосом Божим» в душі людини. Філософ Сенека зауважив: «Совість часто забороняє те, чого не забороняють закони»
Третій прояв духу в людині святитель Феофан влучно назвав «спрагою Бога». І справді, які б земні блага й багатства не мала людина, йому все хочеться чогось більшого. Пам’ятаєте фільм «Багаті теж плачуть» або самогубство Березовського? Ця вічна людська невдоволеність показує, що у нашого духу є прагнення до чогось вищого, ніж усе те, що його в земному житті оточує, до чогось ідеального. Ніщо земне цієї спраги в людини втамувати не може, тому дух і не знаходить спокою.
Поміркуймо разом, якою буде особистість людини, якщо в ній панує тіло?  Правильно, людини-споживач, «Вона втішається матеріальним комфортом. 
Відомий психолог порівняв сучасне споживацьке суспільство з величезною дитиною, яка ніби прикипіла до материнських грудей і ніяк не може наїстися, все замало: щодня пропонують новий одяг, меблі, їжу, відпочинок… Не дарма кажуть в народі: що тіло любить, те душу губить. Але читаємо в Біблії: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого» (1 Кор., 6: 19), тому ми не можемо ставитися до нього абияк. 
Якою ж має бути особистість, котра понад усе цінує душу?  У крайнощах, це людина, яка прагне лише задоволень, нових вражень, почуттів, інформації, а коли їх не вистачає, вдається до переживання задоволень від шкідливих звичок.
Проте, душевність – це одночасно й любов до науки, літератури, мистецтва, мандрів, прагнення нових відкриттів.
Людина поступово зростає до духовного, ніби сходинками піднімається.
Людина духовна завжди шукає сенсу свого життя, питає себе, хто я, для чого живу… Яке ж призначення людини на землі? Святитель Василій Великий нагадує нам про високе достоїнство людини: «Рука, яка взяла тебе, – рука Божа. А виліплене Богом не повинно бути сплюндровано пороком, не повинно перекручуватися гріхом; не випадайте з руки Бога! Ти – посудина, створена Богом,... прослав же Творця». Як же прославити Творця? Щоденною працею і служінням. Як ви гадаєте, ці поняття тотожні?  

Зробіть висновок: у чому ж мета праці? (Відповіді учнів). У тлумачному словнику української мови написано, що праця спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. По-перше, вона – засіб існування, джерело заробітку. Поки що зупинимося на цьому. А служіння? Звернімося до творчості Максима Рильського (на екрані слайд із віршами).
Яке глибоке щастя — жить,
Буть гідним імені людини,
Народу й людськості служить!
Максим Рильський
І скаже: жив, писав; приймав хвали й образи;
А втім, ніколи нам не бракне диваків...
Та що, коли додасть: зате в житті ні разу
Неправді не служив!
Максим Рильський
Служити – працювати на користь інших, в ім'я високої ідеї, ідеалу, бути їм відданим, вірним.
Як ви розумієте вислів О. Грибоєдова: «Радий служити, а прислужувати гидко»? (Відповіді учнів).
Ґрунтуючись на своєму невеличкому християнському досвіді, скажіть, кому ж покликана служити людина? (Відповіді учнів).
Отже, якою буде ієрархія складових лююдини? 
ДУХ
ДУША
ТІЛО

Д.З. 
Треба відновити прислів’я.  у першому рядку одна частина, в другому – інша. 
1. Без діла жить, Без труда, Будеш трудиться — , На дерево дивись, як родить, Праця чоловіка годує,Як без діла сидіти, 
 2. будеш кормиться; а на чоловіка, то можна одубіти; як робить; а лінь марнує; тільки небо коптить; нема плода.