Сайт Крайняк Олени Володимирівни
Тема уроку: Вступ. Сходження Святого Духа на апостолів. Початок християнської церкви. Проповідь апостола Петра.
Фронтальне опитування.
1. Пригадати заповіді Божі і пояснити їх. (текст)
- Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
- Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.
- Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.
- Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
- Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
- Не вбивай!
- Не чини перелюбу!
- Не кради!
- Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
- Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого![7].
2. Які заповіді говорять про стосунки між людьми, а які про стосунки людини з Богом?
Вивчення нового матеріалу. Вивчення теми уроку: Сходження Святого
Духа на апостолів. Початок християнської церкви. (текст)
Словник-тлумачник понять і термінів:
• Церква – від Бога встановлена сукупність усіх християн живих і мертвих, «бо у Бога всі живі»(Лк.20.38), з‘єднаних між собою єдиною вірою і любов’ю Христовою, законом Божим, священною ієрархією і святими Таїнствами.
• Єдина – вона є одне духовне тіло, має одного Главу. Христос - глава Церкви (Ефес. 5, 23). Церква – духовне тіло Христове (там же).
• Свята – освячена самим Господом: «Христос возлюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її...» (Ефес 5, 25).
• Соборна – не обмежена ні територією, ні часом, ні народом, об‘єднує всіх істинно віруючих всього світу.
• Апостольська - Церква від апостолів безперервно і незмінно зберігає своє вчення і приємство дарів Святого Духа через священне рукоположення.
• Апостоли- це найближчі учні Іісуса Христа, яких Він під час Свого життя посилав на проповідь; а після сходження на них Святого Духа, вони проповідували християнську віру по різних країнах, засновували церковні громади, поставляли для них пастирів, передаючи їм дари Святого Духа через священне рукоположення.
Вправа «Вивчаємо Святе Письмо»
Після Вознесіння Іісуса Христа настав десятий день. Це був п'ятдесятий день після Його Воскресіння. У євреїв тоді було велике свято П'ятдесятниці в пам'ять дарування Синайського законодавства. Всі апостоли, разом з Божою Матір'ю та з іншими учнями Христовими разом знаходились в одній світлиці в Єрусалимі (за переданням це була Сіонська світлиця, в якій відбулася Таємна вечеря). Була третя година дня за юдейським часом, тобто за нашим - дев'ята година ранку.
Раптом зчинився шум із неба, ніби від сильного вітру, і наповнив весь дім, де знаходились учні Христові. І з'явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогняних язиків, на знак того, що Він дав здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; а також силу очищати, освячувати й зігрівати душі.
Із нагоди свята П'ятдесятниці в Єрусалимі в цей час було багато юдеїв, які прийшли з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібрався біля будинку, де були учні Христові. Усі в народі дивувались і запитували одне одного: «Чи не всі вони галилеяни? Як же кожен із нас чує свою мову, в якій народився? Як вони можуть розмовляти нашими мовами про великі діла Божі?» І дивувалися, і не могли зрозуміти, що це значить. А інші, глузуючи, казали: «Вони напилися вина». Тоді апостол Петро, вставши разом з іншими одинадцятьма апостолами, сказав, що вони не п'яні, але що на них зійшов Дух Святий, як це і було провіщено пророком Іоілем, і що Іісус Христос, Якого юдеї розіп'яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і послав на них Святого Духа від Отця. Закінчуючи проповідь про Іісуса Христа, апостол Петро сказав: «Отже, твердо знай, увесь народе ізраїльський, що Бог послав Спасителем і Христом Цього Іісуса, Якого ви розіп'яли».
Проповідь Петра так подіяла на слухачів, що багато хто увірував в Іісуса Христа. Вони стали запитувати Петра й інших апостолів: «Що нам робити, мужі браття?» Петро відповів їм: «Покайтесь і хреститесь в ім'я Іісуса Христа для прощення гріхів; тоді і ви отримаєте дар Святого Духа». Ті, хто увірували у Христа, охоче прийняли хрещення, таких виявилось у цей день близько трьох тисяч. Таким чином, почало будуватися на землі Церква Христова.
Від дня зішестя Святого Духа віра християнська стала швидко поширюватися, із допомогою Божою: щодня збільшувалася кількість віруючих в Іісуса Христа. Навчені Святим Духом, апостоли сміливо проповідували всім про Іісуса Христа, Сина Божого, про Його страждання за людей і Його Воскресіння з мертвих. Господь допомагав їм великими численними чудесами, які чинили апостоли ім'ям Господа Іісуса Христа.
Спочатку апостоли проповідували юдеям, а потім розійшлися різними країнами для проповіді усім народам. Для здійснення таїнств і проповідування вчення християнського апостоли рукопокладали єпископів, пресвітерів (священиків або ієреїв) і дияконів.
Зішестя Святого Духа на апостолів відзначається Церквою, як одне з найбільших свят, на п'ятдесятий день після Великодня (тому що Дух Святий зійшов на п'ятдесятий день після Воскресіння Іісуса Христа) і тому називається П’ятдесятницею, чи днем Трійці, бо з цього дня розкрилася світові дія всієї Пресвятої Трійці, і люди навчилися поклонятись і прославляти три Особи єдиного Божества: Отця, Сина і Святого Духа. Наступний день після свята Трійці називається Днем Святого Духа, і присвячений він прославленню Святого Духа.
Відео «Сошествие Святаго Духа на апостолов»
Вправа «Визначаємо головне»
1. Де знаходились апостоли після Вознесіння свого учителя Іісуса Христа?
2. Яким чином зійшов Дух Святий на апостолів?
3. В чому проявилася дія Святого Духа?
4. Чому юдеї зібралися саме в цей час в Єрусалимі?
5. Яким чином стала будуватися Церква Христова?
Відео з шедеврами мистецтва, присвяченими події Сходження Духа Святого на апостолів.
Ми знаходимо зображення П'ятидесятниці в Євангеліях і Псалтирях, в давніх збірниках різноманітних рукописів, в мозаїках (наприклад, Святої Софії в Константинополі або в венеціанському соборі святого Марка IX–XIII ст.), в фресках соборів Афону, в давніх храмах Києва, Новгорода та інших церквах.
Вправа «Проблемне питання»Як ви думаєте чому митці різних часів із різних країн приділяли таку величезну увагу цій події?
Вправа «Філософська думка» (текст). Послухайте текст та сформулюйте його головну думку
Подія сходження Святого Духа на апостолів є початком існування Церкви Христової.
Християни протягом сотень років глибоко переконані, що повноцінне спілкування з Богом можливе лише в Церкві, там, де вирує божественне, сакральне і духовне життя, там, де відбуваються Таїнства. «Церква – це Божий подарунок світу. Це дар спасіння, знання та просвітництва, прощення гріхів та перемоги над темрявою та смертю. Це дар спілкування з Богом через Іісуса Христа та Святого Духа. І дар цей дається людям назавжди, без всяких умов з боку Бога. Люди можуть грішити та боротися проти Церкви, віруючі можуть відпадати і відділяти себе від Неї, але сама Церква – «стовп і утвердження істини» (1 Тим.3:15) – навіки залишається непереможною та непохитною, «і ворота пекла не подолають її» (Мф.16:18)» (протоієрей Фома Хопко).
Церкву заснував на землі Іісус Христос для освячення грішних і возз’єднання їх з Богом. Та сила Святого Духа, яка була явно подана апостолам у вигляді вогняних язиків, тепер дається в Церкві невидимо - в її таїнствах, через наступників апостолів - пастирів Церкви (Див.: Діян. 2; 1-47; 23).
Робота в парах Попрацюйте в парах і дайте визначення термінів «Христова Церква», «Помісна Церква», «церква як храм (будова)».
• Христова Церква («зібрання вірних») — спільнота віруючих, мирян і священиків, одного віросповідання, як місцева так і спільнота всієї земної кулі.
Слово вчителя
Церква – від Бога встановлена сукупність усіх християн живих і мертвих, «бо у Бога всі живі»(Лк.20.38), з‘єднаних між собою єдиною вірою і любов’ю Христовою, законом Божим, священною ієрархією і святими таїнствами
Своїм призначенням Церква має:
• Зберігати і поширювати між людьми дароване їй Боже Одкровення.
• Зберігати і використовувати для освячення своїх членів установлені Таїнства та інші священнодійства.
• Зберігати боговстановлене у ній управління і користуватися ним для керівництва віруючими.
День П’ятдесятниці є днем народження Християнської Церкви.
Від дня сходження Святого Духа на апостолів почався перший період історії християнської Церкви – період заснування і зовнішнього поширення Церкви. Він закінчився перемогою християнства над язичництвом в Римській імперії за Костянтина Великого (33-323 рр.).
Вправа «Мозковий штурм»
Завдяки чому Церква швидко поширювалася спочатку серед іудеїв, а потім і в інших країнах?
Можливі варіанти відповідей:
· Самовідданість перших християнських проповідників.
· Святе життя і поведінка християн.
· Братерська взаємна любов.
· Нездоланна міцність і впевненість в істині християнської віри.
· І, особливо, та радість, з якою християни переносили страшні муки за Христа та чудеса, які здійснював Бог серед віруючих (навіть від тіні апостола Петра зцілювались немічні і хворі).
4. Закріплення вивченого матеріалу.
Вправа «Ланцюжок»
Учні по черзі читають вірші з Нового Завіту та намагаються пояснити їх. Учитель допомагає за потреби.
ü «Я побудую Церкву Мою, и і ворота пекла не подолають її» (Мф. 16:18)
ü «Як тіло одне, але має багато членів, усі ж члени одного тіла, хоч їх багато,утворюють одне тіло, – так і Христос. Бо всі ми одним Духом охрещені в одно тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі напоєні одним Духом (1 Кор. 12:12-13)
ü «Церква Бога живого, стовп і утвердження істини» (1 Тим. 3:15)
ü «Утішитель, Дух Святий, Котрого пошле Отець в ім’я Моє, научить вас всього і нагадає вам усе, що Я говорив вам» (Ін. 14:26)
Вправа «Під практичним кутом»
ü Для чого Бог дав людям Церкву?
ü Що є в Церкві такого, чого немає більш ніде?
ü Що означає вислів «жити церковним життям»?
ü Яких правил поведінки потрібно дотримуватись, перебуваючи в храмі?
ü Який вклад ми можемо внести в життя Церкви?
Вправа «Колаж понять та думок». Робота в парах або групами
Відомо, що Церква називається Єдиною, Святою, Соборною та Апостольською. Спробуйте пояснити, що означає кожна властивість
Опрацювання оповідання «Апостол Петро» (текст).
Робота з текстом: Визначте основну думку оповідання.
Дайте відповіді на питання:
1. Від кого апостол Петро взнав про Іісуса Христа?
2. Які події в житті зміцнили віру Петра?
3. Якими рисами характеру був наділений апостол Петро?
4. Незважаючи на помилки, яких він допускався, чому апостол Петро називається первоверховним (разом із апостолом Павлом)?
Аналіз послань апостола Петра (текст). Вправа «Під практичним кутом»
ü За що ми маємо бути вдячними апостолу Петру?
ü Що ми можемо зробити для ствердження моральних правил та основ, що закладалися християнською церквою?
Як ви розумієте вислів:
"І Я кажу тобі: ти Петро (камінь) і на цьому камені Я створю Церкву Свою, і ворота пекла не переможуть її" (Мт 16, 18).
ІІІ. ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
1. Підсумок уроку. Оцінювання учнів.
Вправа «Незакінчене речення»
Продовжіть речення:
На уроці я:
Ø дізнався…
Ø усвідомив…
Ø запам'ятав…
Ø переконався в тому, що…
Ø відчув, що…
Ø знайшов для себе відповідь на питання про те, що…
Домашнє завдання (за вибором):
Підготувати переказ події сходження Святого Духа на апостолів.
Навести приклади з життя послідовників Христових, відомих людей, які внесли значний вклад в розбудову та ствердження Церкви Христової.
Підготувати невеличкий роздум про особливості морального впливу християнської церкви на формування окремої особистості та на суспільство в цілому.
ТЕКСТИ
Робота в парах
v Попрацюйте в парах і пригадайте притчі та моральні настанови, які ними стверджуються.
Вправа «Знайди відповідність»
1. Притча про сіяча
А) вплив добрих справ на формування духовності особистості
2. Притча про зерно гірчичне і закваску
Б) неминучість покарання за зло
3. Притча про пшеницю та кукіль
В) ступінь підготовки людини до сприйняття істини
4. Притча про дім на піску і на камені
Г) потреби людини в побудові міцного духовного й морального фундаментів для повноцінного існування та самореалізації
5. Притча про милосердного самарянина
Д) терпіння в скорботі як нагальний порятунок у вічному житті;
6. Притча про багача та Лазаря
Є) смиренність та щиросердне покаяння в гріхах як засоби утвердження людини на шляху до досконалості
7. Притча про таланти
Ж) необхідність духовної праці над собою для самовдосконалення й реалізації наданих Богом талантів
8. Притча про митаря й фарисея
З) потреби сучасного людства в розвитку милосердних справ
Відповіді (1-В ; 2-А ; 3-Б ; 4-Г ; 5-З ; 6-Д ; 7-Ж ; 8-Є)
Фронтальне опитування
Пригадайте заповіді Божі.
Ø Перша Заповідь
Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене.
Що це означає?
Відповідь:
Першою заповіддю Господь Бог указує людині на Самого Себе і спонукає нас шанувати Його - єдиного істинного Бога.
Ø Друга Заповідь
Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм.
Що це означає?
Відповідь:
Другою заповіддю Господь Бог забороняє ідолопоклонство, тобто забороняє робити собі для шанування кумирів або ідолів, або шанувати подобу чи зображення того, що ми бачимо на небі (Сонця, Місяця, зірок), і що знаходиться на землі (рослин, тварин, людей), або знаходиться у водах (риб).
Із забороною поклонятися кумирам та ідолам ніяк не можна плутати поклоніння святим іконам та мощам, за що часто православній дорікають протестанти і різні секти.
Шануючи святі ікони, ми не вважаємо їх богами або кумирами, вони для нас тільки зображення, образ Бога, або ангелів, або святих. Слово «ікона» грецьке і означає «образ». Поклоняючись іконі і молячись перед іконою, ми молимося не матеріальній іконі (тобто фарбі, дереву або металу), а тому, хто на ній зображений.
Ø Третя Заповідь
Не згадуй імені Господа Бога твого даремно.
Що це означає?
Відповідь:
Третьою заповіддю забороняється вимовляти ім'я Боже даремно, коли вимовляється в пустопорожніх розмовах. Алe потрібно звертатись до Божого Імені у кожній турботі, молитися до Нього, прославляти Його та дякувати Йому.
Ø Четверта Заповідь
Пам’ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у них всю роботу свою, а день сьомий субота для Господа Бога твого.
Що це означає?
Відповідь:
Четвертою заповіддю Господь Бог повелів шість днів працювати і робити свої діла, а сьомий день присвячувати служінню Богу, та на святі угодні Йому діла.
Святими й угодними Богу ділами є: турбота про спасіння своєї душі, молитва у храмі Божому і вдома, вивчення Закону Божого благочестиві розмови, допомога бідним, відвідування хворих і ув’язнених, втішання засмучених та інші добрі діла.
Ø П'ята Заповідь
Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.
Що це означає?
Відповідь:
П’ятою заповіддю Господь Бог наказує нам шанувати батьків своїх і за це обіцяє довге життя у добробуті. Виходячи з цього, що чекає тих, хто ображає батьків? Покарання вкороченням віку. Гріх непошани до батьків – великий гріх. У Старому Завіті, хто лихословив батька або матір, карався смертю.
Шанувати батьків означає: любити їх, шанобливо ставитися до них, не ображати їх ні словами, ні вчинками, слухатися їх, допомагати їм у праці, турбуватися про них, коли вони в біді, а особливо, в час хвороби та їхньої страсті, а також молитися за них Богу, як за життя їхнього, так і після смерті.
Ø Шоста Заповідь
Не вбивай.
Що це означає?
Відповідь:
Шостою заповіддю Господь Бог забороняє вбивство, тобто позбавлення життя іншої людини і самого себе (самогубство) в будь-який спосіб.
Життя – найбільший дар Божий; тому позбавляти себе або відбирати в когось іншого – найжахливіший, найтяжчий і найбільший гріх.
Самогубство – найстрашніший з усіх гріхів, вчинених проти шостої заповіді, бо у самогубстві, крім гріха убивства, є ще тяжкий гріх – відчай, ремствування на Бога і зухвалий бунт проти Провидіння Божого. Крім того, самогубство виключає можливість покаяння.
Людина буває винною в убивстві, якщо навіть убила іншу людину ненавмисно; і таке убивство є теж тяжким гріхом, бо в цьому випадку той хто, вбив винен у своїй необережності.
Ø Сьома Заповідь
Не чини перелюбу.
Що це означає?
Відповідь:
Сьомою заповіддю Господь Бог забороняє перелюб, тобто порушення подружньої вірності і будь-яку незаконну і нечисту любов.
Чоловікові і дружині Бог забороняє порушувати шлюбну вірність і любов. Неодруженим же Бог велить дотримуватися чистоти думок і бажань – бути цнотливим у ділах і в словах, у помислах і бажаннях.
Для цього слід уникати всього, що може збудити у серці нечисті почуття: лайливості, безсоромних пісень і танців, спокусливих видовищ і картин, читання аморальних книг, пияцтва тощо.
Ø Восьма Заповідь
Не кради.
Що це означає?
Відповідь:
Восьмою заповіддю Господь Бог забороняє крадіжку, тобто привласнення в будь-який спосіб того, що належить іншим.
Ø Дев'ята Заповідь
Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.
Що це означає?
Відповідь:
Дев’ятою заповіддю Господь Бог забороняє говорити неправду про іншу людину і забороняє взагалі усяку неправду, як приміром: свідчити неправду на суді, робити неправдивий донос, обмовляти, зводити наклепи, лихословити, розпускати плітки.
Неприпустимо для християнина навіть така неправда, коли немає наміру вчинити зло ближньому, адже будь-яка неправда не гідна звання християнина і не узгоджується з любов’ю та повагою до ближніх.
Ніколи не слід докоряти й осуджувати інших, якщо ми не покликані до цього за своїм становищем і посадою. «Не судіть, щоб і вас не судили», - говорить Спаситель.
Ø Десята Заповідь
Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані всякої худоби його, ані всього, що у ближнього твого.
Що це означає?
Відповідь:
Десятою заповіддю Господь Бог забороняє не тільки робити щось погане іншим, ближнім, які оточують нас, але й забороняє погані бажання і помисли щодо інших.
Гріх проти цієї заповіді називається заздрощами. Той хто заздрить, хто в думках жадає чужого, той від поганих думок в жадань легко може перейти і до поганих справ.
Але й сама по собі заздрість оскверняє душу, роблячи її нечистою перед Богом, як каже слово Боже: «Думки злі – мерзотність для Бога» (Притч. 15, 16). «А через заздрість диявола гріх увійшов у світ» (Прем. 2, 24).
Одне з головних завдань істинного християнина – очищати свою душу від усякої внутрішньої нечистоти, згідно з настановою апостола: «очистьмо себе від усякої скверни плоті і духа, творячи святиню в страхові Божому» (2 Кор. 7,1).
Які заповіді говорять про стосунки між людьми, а які про стосунки людини з Богом?
Чому заповіді розташовані саме так? (В заповідях міститься вчення про два види любові: любов до Бога та любов до ближнього. Але для того, щоб ми чіткіше уявляли свої обов'язки перед Богом та перед ближніми, вони розділені на 10 заповідей. Обов'язки наші до Бога містяться в перших чотирьох заповідях, а обов'язки до ближніх – в останніх шести заповідях. Таке розташування заповідей має свій глибокий зміст. Людина, яка любить понад усе Бога, не зможе не любити батька, матір, дітей та всіх ближніх своїх. Крім того, ті заповіді, що стосуються відносин між людьми мають свою ієрархію: спочатку людина має навчитися будувати стосунки в родині з найближчими людьми (V заповідь), а потім вчиться будувати стосунки з будь-якою людиною, починаючи з визнання абсолютної цінності іншого життя (VІ заповідь).
2.Мотивація навчання
Якими подіями закінчується Євангеліє?
Слово вчителя
В 9-му класі ми з вами будемо розглядати події, які відбувалися після світлого Воскресіння та Вознесіння Іісуса Христа. Зокрема, про особливості життя перших християн та становлення Церкви Божої, ознайомимося з життям великих святих та тими християнськими цінностями, які вони відстоювали своїм життям; продовжимо вивчати основи християнської етики та розглянемо відповіді християнства сучасним викликам цивілізації. І третій розділ нашого курсу буде присвячений покликанню людини у суспільстві та нормам поведінки у світлі християнської моралі.
3.Вивчення нового матеріалу. Оголошення теми уроку. В одному рукописному Євангелії, створеному в 586 р. сірійським монахом Рабулою (Бібліотека Лауренціана, Флоренція – Bibl. Laur. Plut. I, 56), є мініатюра на якій зображено Сходження Святого Духа на апостолів. Це найдавніше зображення великої події зберіглося до нашого часу. В центрі композиції – Богоматір, по боках від Неї стоять в два ряди дванадцять апостолів. Безпосередньо над Пречистою – Голуб, який стрімко летить донизу, образ Духа Святого, від Якого над главами Богородиці та апостолів горять червоні язички полум'я.
Ця мініатюра створена на честь епізоду, який описано в Діяннях святих апостолів (Діян.2:1–18).
Вправа «Вивчаємо Святе Письмо»
Після Вознесіння Іісуса Христа настав десятий день. Це був п'ятдесятий день після Його Воскресіння. У євреїв тоді було велике свято П'ятдесятниці в пам'ять дарування Синайського законодавства. Всі апостоли, разом з Божою Матір'ю та з іншими учнями Христовими разом знаходились в одній світлиці в Єрусалимі (за переданням це була Сіонська світлиця, в якій відбулася Таємна вечеря). Вони усі безперервно молилися. Була третя година дня за юдейським часом, тобто за нашим - дев'ята година ранку.
Раптом зчинився шум із неба, ніби від сильного вітру, і наповнив весь дім, де знаходились учні Христові. І з'явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали. Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогняних язиків, на знак того, що Він дав здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; а також силу очищати, освячувати й зігрівати душі.
Із нагоди свята П'ятдесятниці в Єрусалимі в цей час було багато юдеїв, які прийшли з різних країн. Почувши шум, величезний натовп народу зібрався біля будинку, де були учні Христові. Усі в народі дивувались і запитували одне одного: «Чи не всі вони галилеяни? Як же кожен із нас чує свою мову, в якій народився? Як вони можуть розмовляти нашими мовами про великі діла Божі?» І дивувалися, і не могли зрозуміти, що це значить. А інші, глузуючи, казали: «Вони напилися вина». Тоді апостол Петро, вставши разом з іншими одинадцятьма апостолами, сказав, що вони не п'яні, але що на них зійшов Дух Святий, як це і було провіщено пророком Іоілем, і що Іісус Христос, Якого юдеї розіп'яли, воскрес із мертвих, вознісся на небо і послав на них Святого Духа від Отця. Закінчуючи проповідь про Іісуса Христа, апостол Петро сказав: «Отже, твердо знай, увесь народе ізраїльський, що Бог послав Спасителем і Христом Цього Іісуса, Якого ви розіп'яли».
Проповідь Петра так подіяла на слухачів, що багато хто увірував в Іісуса Христа. Вони стали запитувати Петра й інших апостолів: «Що нам робити, мужі браття?» Петро відповів їм: «Покайтесь і хреститесь в ім'я Іісуса Христа для прощення гріхів; тоді і ви отримаєте дар Святого Духа». Ті, хто увірували у Христа, охоче прийняли хрещення, таких виявилось у цей день близько трьох тисяч. Таким чином, почало будуватися на землі Церква Христова.
Від дня зішестя Святого Духа віра християнська стала швидко поширюватися, із допомогою Божою: щодня збільшувалася кількість віруючих в Іісуса Христа. Навчені Святим Духом, апостоли сміливо проповідували всім про Іісуса Христа, Сина Божого, про Його страждання за людей і Його Воскресіння з мертвих. Господь допомагав їм великими численними чудесами, які чинили апостоли ім'ям Господа Іісуса Христа.
Спочатку апостоли проповідували юдеям, а потім розійшлися різними країнами для проповіді усім народам. Для здійснення таїнств і проповідування вчення християнського апостоли рукопокладали єпископів, пресвітерів (священиків або ієреїв) і дияконів.
Зішестя Святого Духа на апостолів відзначається Церквою, як одне з найбільших свят, на п'ятдесятий день після Великодня (тому що Дух Святий зійшов на п'ятдесятий день після Воскресіння Іісуса Христа) і тому називається П’ятдесятницею, чи днем Трійці, бо з цього дня розкрилася світові дія всієї Пресвятої Трійці, і люди навчилися поклонятись і прославляти три Особи єдиного Божества: Отця, Сина і Святого Духа. Наступний день після свята Трійці називається Днем Святого Духа, і присвячений він прославленню Святого Духа.
Вправа «Філософська думка»
Послухайте текст та сформулюйте його головну думку
Подія сходження Святого Духа на апостолів є початком існування Церкви Христової.
Християни протягом сотень років глибоко переконані, що повноцінне спілкування з Богом можливе лише в Церкві, там, де вирує божественне, сакральне і духовне життя, там, де відбуваються Таїнства. «Церква – це Божий подарунок світу. Це дар спасіння, знання та просвітництва, прощення гріхів та перемоги над темрявою та смертю. Це дар спілкування з Богом через Іісуса Христа та Святого Духа. І дар цей дається людям назавжди, без всяких умов з боку Бога. Люди можуть грішити та боротися проти Церкви, віруючі можуть відпадати і відділяти себе від Неї, але сама Церква – «стовп і утвердження істини» (1 Тим.3:15) – навіки залишається непереможною та непохитною, «і ворота пекла не подолають її» (Мф.16:18)» (протоієрей Фома Хопко).
Церкву заснував на землі Іісус Христос для освячення грішних і возз’єднання їх з Богом. Та сила Святого Духа, яка була явно подана апостолам у вигляді вогняних язиків, тепер дається в Церкві невидимо - в її таїнствах, через наступників апостолів - пастирів Церкви (Див.: Діян. 2; 1-47; 23).
Опрацювання оповідання
Апостол Петро
Симон (Петро), брат Андрія, син Іони був родом із Віфсаїди. До того часу, коли Андрій привів Петра до Іісуса Христа, його звали Симон. Іісус змінив йому ім‘я і став називати Петро, інколи називав Кіфою, що з сирійської мови теж означає «камінь». Петро проживав разом із сім‘єю, котру очолював батько Іона, в Капернаумі. Вся сім‘я займалася рибальством.
Андрій був близький до Іоанна Предтечі, тому раніше від Петра почув про Іісуса, а потім побачив Його. Він і привів брата до Іісуса Христа. Іісус дуже любив Петра, незважаючи на його емоційний, поривчастий характер. Іісус не раз застерігав Петра від непродуманих й імпульсивних вчинків.
У Гефсиманському саду, коли Іуда, зрадивши Іісуса, привів стражників, то Петро витяг меча і відсік вухо Малху – слузі Каіафи. Іісус тут же зцілив вухо і застеріг Петра, щоб він поклав меч, бо Христос питиме чашу, яку приготував Йому Отець.
Разом з Яковом та Іоанном якраз Петро був свідком преображення Іісуса Христа на Фаворі. Після воскресіння та вознесіння Іісуса Христа Петро розпочав свою місіонерську діяльність.
Він гостро критикував старійшин, первосвящеників та фарисеїв, виступаючи на площах та вулицях Єрусалиму. Він звинувачував їх у злобності та несправедливості, говорив, що розп‘ятий ними Іісус Христос і є Месія, Котрий прийшов у світ згідно з передбаченнями пророків. Його промови були настільки переконливі, що, послухавши Петра, християнство прийняли до трьох тисяч людей.
Одного разу Петро йшов до Єрусалимського храму і побачив біля воріт жебрака, що кульгав від народження. Петро сказав каліці, що у нього немає грошей на милостиню, але «даю тобі те, що маю: в ім‘я Іісуса Назорея, встань і ходи». Нещасний кульгавий жебрак тут же піднявся й почав ходити. В цей день пішли за Христом вже п‘ять тисяч людей.
Чудодійна сила Петра була настільки велика, що одна тінь його, коли він проходив, зцілювала хворих.
Проповіді Петра дуже не подобалися владі. Невдовзі Петра ув‘язнили, а з ним й інших апостолів. Коли ж настав час відвести їх на суд, то у в‘язниці не знайшли ні Петра, ні решту апостолів. Дивом вони визволилися з в‘язниці та знову з‘явилися на вулицях з проповідями, котрі мали ще більший успіх.
Тоді старійшини таємно від народу знову заарештували всіх апостолів. Коли первосвященик запитав їх, чому незважаючи на заборону, вони продовжують проповідувати. Петро відповів: «Бога слід слухатися більше, ніж людей!» (Діян. 5, 29). Така відповідь була дуже небезпечна й апостолам загрожувала смерть. Але тут виступив авторитетний член синедріону Гамаліїл, шанований усім народом, і переконав членів синедріону, що горстка послідовників недавно розп‘ятого Христа не є небезпечною, бо, коли це починання від людей, то розпадеться, а коли від Бога, то не зруйнуєте його, більш того застеріг на стати в цьому випадку богоборцями. Апостолів відпустили, правда, спочатку добре побили, познущалися над ними, але вони залишилися живі й продовжували свої проповіді.
Невдовзі влада посилила гоніння на послідовників Христових. Першим загинув Стефан, якого жорстоко били і вбили камінням. Багато учнів Іісуса покинули тоді Єрусалим і пішли проповідувати в інші міста та поселення. Петро та Іоанн пішли в Самарію. Через деякий час всі повернулися знову до Єрусалиму. Петро продовжував проповіді та зцілення.
У невеликому містечку під Єрусалимом, яке нині називається Лод, Петро зцілив хворого Енея, який 8 років був паралізований. Диво це – зцілення паралізованого – вразило багатьох мешканців і вони прийняли християнство. Потім Петро проповідував і серед язичників, щоб навернути їх до істинної віри.
У місті Йопія апостол Петро воскресив праведну Тавіфу. В Антиохії Петро заснував Христову Церкву, потім пройшов всю Малу Азію, навертав на шлях Господній язичників та євреїв, що жили у Вифанії, Кападокії та інших містах.
Невдовзі розпочалося нове гоніння на християн. Першим загинув апостол – Яків. Петра посадили у в‘язницю і засудили його до смертної страти. Але Петро дивом був врятований, бо з‘явився ангел, розірвав ланцюги на руках і ногах і він вийшов на волю.
У 49 році після Різдва Христового Петро приймає участь в Апостольському соборі.
До авторства апостол Петро відносять два соборних послання.
Під час гоніння на християн Петро загинув разом з апостолом Павлом 66 року після Різдва Христового у Римі.
Аналіз послань апостола Петра
Інформація підготовлена учнем заздалегідь
Існує всього два послання апостола Петра. Перше послання адресоване християнам малоазійських провінцій. В ньому він прагне утвердити читачів з різним суспільним становищем у вірі і правилах християнського життя, намагається ліквідувати деякі внутрішні незгоди, заспокоїти в смутку та насадити істинні духовні цінності. Це послання написане в близько 62-64 рр. Своїми повчаннями апостол Петро закладає міцний фундамент, основу християнської віри. Він з любов'ю до молодої християнської спільноти неодноразово наполягає на християнській надії на Бога Іісуса Христа і на спасінні в Ньому. Червоною ниткою через все послання проходять повчання про святість і любов, про виконання обов'язків християнами, про ставлення до ближніх та ставлення до гріхів.
Своє друге послання апостол Петро написав в Римі в останні роки свого життя. В ньому він застерігає та намагається озброїти християн від лжевчителів та єресей. З повною самовідданістю оспівує велич християнської віри та висоту благодатного стану християн, звеличує постать Ісуса Христа і Його славу Преображення. Розповідає про друге пришестя Христове та наставляє в збереженні міцності віри.
Незважаючи на те, що послань апостола Петра всього два, але в них він передає нам скарб Христової науки та закладає основи життя християнських спільнот. Апостола Петра, як і інших апостолів, можна назвати батьками віри в повному значенні цього слова. Адже, саме вони своїми проповідями та посланнями дали людству в християнській Церкві все, що допомагає їм крокувати по життю як християнам
Корзина пуста
0
шт.
/
$0
Оформить
Очистить