Біблійна історія 9-30

Тема уроку: Мистецтво спілкування. Толерантність у спілкуванні

Ми живемо серед людей і маємо доброзичливіше ставитися один до одного. Треба навчитися рахуватися з думками і вчинками інших, уміти зрозуміти людину і вибачити її, бути дружелюбними, не робити іншим такого, чого б ти не хотіли б для себе. А для цього необхідно звільнити свої серця від зверхності, байдужості, упередженості. І тоді нас — щирих, добрих, сердечних — будуть усі любити і поважати, і світ стане кращим!
Ви чули, що існує «мистецтво спілкування». Давайте спробуємо з вами пригадати основні засади цього мистецтва.

Основні правила спілкування:
– бути завжди уважним і привітним до співбесідника; 
– нікого не обтяжувати своїми проблемами, якщо можна вирішити їх самостійно; 
– не набридати співбесіднику пустими балачками; 
– ніколи не пліткувати про своїх друзів і не дозволяти нікому це робити; 
– уникати суперечок, а якщо не згоден з думкою співбесідника, не заперечувати її, а запропонувати свою думку; 
– мати охайний вигляд, доброзичливий настрій, пам’ятати, що приваблива посмішка викликає бажання спілкуватися;
– обирати тему бесіди, що має бути цікавою для всіх. Звертайте увагу, можливо вам лише здається, що присутні зацікавлені вашою розповіддю;
– навчитися уважно слухати. Чим більш уважніші ви слухачі, тим приємніше з вами спілкуватися;
– менше розповідати про себе, якщо про це не просять;
– не нахвалятися;
– ставлення людей до нас ніби віддзеркалює наше ставлення до них. 
- Усміхатись – і люди усміхатимуться у відповідь, а якщо дивитися на них насупившись, вони відповідатимуть тим же; 
– хто любить людей, того й люди люблять; 
– ніколи не користуватиметься популярністю той, хто не виявляє зацікавлення справами інших людей; 
– вживати якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: "даруйте", "перепрошую", "дякую", "будь - ласка" тощо.
– висловлювати свої почуття, не принижуючи іншу людину;
– розповідаючи якісь жарти чи історії, подумати, чи не скривдять вони когось із наших співрозмовників; 
– негарним тоном вважається не відповідати на поставлені запитання. Це допускається лише в тому випадку, коли питання було некоректним чи недоречним. У такому разі слід залишити його без уваги і спробувати перевести розмову на іншу тему. 

Вправа «Художня галерея»
Які з запропонованих вище правил могли б проілюструвати ці образи? 

Робота з текстом
Прочитайте текст, порахуйте, скільки разів у цьому тексті повторюється слово «слухати».
Бог недарма дав людині два вуха та один рот — щоб вона більше слухала та менше говорила. Але, на жаль, для багатьох людей слухати когось — це складно. Адже слухати — це значить стримувати себе в бажанні висловити свою думку, стримувати себе у прагненні, щоб слухали тебе. Цікавий факт: дослідники помітили, що вміння слухати іншого — це якість, притаманна успішним людям, які досягають мети у своїй кар’єрі та в особистому житті. Також було помічено, що сім’ї, де рідше бувають сварки та непорозуміння, — це сім’ї, де люди слухають один одного. Чи важливо вміти слухати іншого? Як ви гадаєте? Чи важко слухати уважно, з інтересом? Зараз кожний з вас слухає цей текст, тому що у нього є мета — порахувати, скільки слів «слухати» у тексті. У спілкуванні з іншою людиною повинна бути мета — слухати, щоб зрозуміти того, хто поряд. 
Висновок: чим уважніше слухаємо, тим краще розуміємо й тим краще запам’ятовуємо.

Ми з вами знаємо одну із основних заповідей: полюби ближнього так, як любиш себе. Виявляй до нього те, що ти очікуєш від нього. Кожен має потребу в тому, щоб його вислухали.
Якось до лікаря звернулася жінка. Вона довго розповідала про те, що її непокоїть, а потім сказала: «Дякую, лікарю, за те, що вислухали мене, мені стало набагато легше». Сказавши це, вона із задоволеною усмішкою вийшла, залишивши лікаря у здивуванні.
Поясніть, чому жінці стало легше?

Робота з ключовим віршем
«І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Лк. 6:31).
Учні намагаються пояснити, як практично виконувати цю настанову.
В ході пояснення з допомогою вчителя складається схема:
Егоїзм:
Любов:
— Я хочу
—   Мені треба
—   Ти дай
— Ти хочеш
—   Тобі треба
—   Я даю
Отже, егоїзм спрямований на задоволення своїх власних потреб та бажань: «я хочу», «мені треба». Відповідно, які очікування від іншого? — «Ти дай». Любов, навпаки, сконцентрована не на собі, а на іншій людині: «Ти хочеш», «Тобі треба». Тому й дії любові інші — вона віддає.

Робота з притчами
Учні читають притчі та аналізують їх.
Притча про аксакала.
Помирає в одному поселенні старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять: «Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім'ї, що усі сини й невістки, дочки й зяті жили разом у мирі й злагоді». Не може вже говорити старий - подають йому папір і олівець, і він довго пише. І коли випадає з рук вмираючого аркуш, дуже здивувалися усі - там 100 разів були написані 3 слова. Не здогадуєтесь які? 100 разів були написані слова - ЛЮБОВ, ПРОБАЧЕННЯ, ТЕРПИМІСТЬ!
Це і є основою для кожної гарної сім'ї та для світу в цілому!
– Чи велика родина була у старого аксакала?
– Як жили сини й невістки, дочки й зяті разом у такій великій родині?
– Який секрет життя разом в мирі і злагоді відкрив старий аксакал людям?

Притча про милосердного самарянина

– Чи відразу надійшла допомога чоловіку, який постраждав від розбійників?
– Чого навчає ця притча?

Із притчі про милосердного самарянина ми бачимо, що християнин до КОЖНОЇ людини має ставитись як до БЛИЖНЬОГО, не зважаючи на його належність до іншої конфесії, чи соціального статусу, чи на інші відмінності. Ставлення до людини має ґрунтуватися на тому розумінні, що перед нами – Образ Божий. Саме добрі справи є вираженням нашої любові до ближніх, а любов є основою всього християнського життя. «Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває той в Бозі, і в нім Бог перебуває!» (1 Ін. 4:16) «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3:16). Так Бог проявив любов до людей. І віруюча людина в своєму житті має проявляти любов до інших людей.
Усі люди відрізняються один від одного – навколо нас завжди будуть ті, хто в чомусь на нас не схожі. З точки зору інших людей, ми відрізняємося від них. Тому дуже важливо навчитися доброзичливості, терпимості, вмінню вислухати і зрозуміти один одного, не виливаючи своїх емоцій несприйняття на іншого.
Сьогодні стало поширеним вживання поняття «толерантність»: «толерантні стосунки в сім’ї», «толерантна політика», «толерантні закони», «толерантність в освіті» і т. д. Вважається, що бути толерантним – то моральна висота та досягнення, до котрого має прагнути кожен. Проте толерантність люди розуміють і застосовують по-різному, і тому спробуємо з'ясувати зміст поняття «толерантності».
Словникова робота
У перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».
Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.
Таким чином – вживання слова толерантність означає терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань.
Толерантність – взаємоповага, терпимість, порозуміння, співчуття, милосердя, справедливість, чуйність, доброзичливість.
5 фактів про толерантність або її відсутність
1. Всі люди відрізняються — навколо нас завжди будуть ті, хто в чомусь на нас не схожі. З іншого боку — з точки зору інших людей, ми відрізняємось від них.
2. Ксенофобія — страшна річ! Нетерпимість до чогось чужого, незнайомого, незвичного. Причини — незнання та стереотипи. Наслідки — дискримінація, злочини на ґрунті ненависті, релігійні переслідування, голокост, геноцид, рабство, расові війни, етнічні чистки.
3. Толерантність — ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама. «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку» (Вольтер).
4. Толерантність — це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст.1 Декларації принципів толерантності, ЮНЕСКО, 16.11.1995).
5. Толерантність — це двосторонній процес. Толерантності можна досягти лише за умови взаємної поваги...

Сам термін «толерантність» означає терпимість загалом. Але до кого чи до чого?
Чи можна бути «толерантним» до своїх думок? У нас іноді з’являються руйнівні думки, наприклад, щодо себе (про самогубство), але частіше щодо інших, – спокуса вкрасти, вдарити чи навіть убити когось заради винагороди чи помсти тощо. Визначити руйнівність легко, коли поставиш себе на місце іншого: а чи було б тобі приємно, якби це було зроблено тобі? Герой роману «Злочин і покарання» Раскольніков допустив думку (був «толерантний» до неї) про вбивство людини – і вбив…
Безумовно, є люди, для яких скоїти злочини – то навіть певне задоволення, є такі, хто не хоче цього… Шкала подібних бажань нікому не видна у деталях – то внутрішнє життя людини. Однак, це реальність: як ти думаєш сьогодні, так будеш діяти завтра.
Недаремно Христос сказав: «Вчинки їх виявлять їх». Коли якась думка виникає, до неї можна застосувати «толерантність»: не поспішати відкидати її. Коли ж очевидна її руйнівна природа – ніякої толерантності: викидай її геть, інакше буде біда!
Цікаві приклади толерантності подані в Євангелії. Сам Іісус Христос спілкувався з людьми, котрих зневажала тогочасна громадськість: з людьми нижчого соціального статусу, також з блудниками, митниками. Він дозволив розпусниці обмивати Йому ноги, але й промовив до неї: «Іди собі, але більш не гріши!» (Ін. 8:11) Апостол Павло хоч обурився через ідолопоклонство греків в Афінах, проте спілкувався з ними та промовив: «Мужі афінські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні!» (Дії 17:22). А коринфянам він пише: «Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних – був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не був, щоб придбати підзаконних… Для слабких, – як слабкий, щоб придбати слабких» (1 Кор. 9:19–22) – зразки вищої толерантності. Але! Ця божественна толерантність має природою доброзичливе ставлення до самої людини, але не до того злого, чим вона може бути наповнена. Декотрі люди є свідомими носіями зла: деструктивних культів, руйнівних вчень тощо. Бути «толерантними» до того негативу, що вони поширюють означає сприяти поширенню брехні, отрути, що згодом приводить до смерті. Наприклад, до чаклуна той самий апостол Павло промовив: «О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злоби, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг? І тепер ось на тебе Господня рука, – ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу!» (Дії 13:10–11) – і той…  осліп на короткий період! Тут видно межі толерантності: там, де люди несуть деструктивне та смертоносне вчення та дії – не може бути примирення з таким вченням і діями. В чому ж тут толерантність? В тому, щоб неправдиве поняття чи дію відкинути, а до самої людини мати співчуття й доброзичливість: так нормальна мати відноситься до своєї дитини, який би вчинок вона не скоїла.
Історія показує: народи, що приймали аморальні закони, цебто такі, котрі суперечать Божому закону (а він – досконалий!) – згодом погано закінчували. Археологами підтверджено існування біблійних міст Содому й Гоморри, що були спалені гарячою сіркою (наука підтверджує і цей факт!), яка впала на них з неба. А спалені вони були за узаконення розпусти в її крайніх формах.
Толерантність – якість, необхідна кожній людині. Вона не самостійна чи відірвана, а мусить походити від співпраці розуму та совісті, бути керованою пізнанням істини, позитивними емоціями, до чого й покликана та створена людина. Мораль в людині, як відрізнення добра від зла, має вічно актуальні межі – то абсолютна, незмінна величина, інакше саме питання про добро й зло втрачає сенс. Вона й мусить бути визначальною у формуванні толерантності в усіх сферах людських стосунків.

 Закріплення вивченого матеріалу.
 Подумайте, як ці афоризми пов’язані з темою уроку.
• «Толерантність не варто плутати ні з пасивністю, ні зі згодою чи байдужістю. Це активне, позитивне і відповідальне ставлення до людського різноманіття» (Кофі Аннан)
• «Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» (Григорій Сковорода)
• З двох людей, що посварилися, винен той, хто розумніший. (В.Гюго)
• Заздрість – найгірша з усіх вад, адже вона не дає нічого. (Оноре де Бальзак)
• Найсильніший той, хто має владу над собою. (Сенека)
• Найкращий спосіб бути ошуканим – вважати себе розумнішим за інших. (Ф. де Ларошфуко)
• «Не роби іншому того, від чого боляче тобі».
• «У всьому, як хочете, щоб вам люди чинили, так само чиніть і ви з ними» (Євангеліє від Матфея).
• «Вважай успіх сусіда своїм успіхом, а втрату сусіда своєю втратою».
• «У щасті і стражданні, у радості и горі ми повинні ставитися до всіх істот, як ставимося до самих себе».
• «Не засуджуй нікого, поки не станеш на його місце»
• «Помирися зі своїм суперником швидше, поки ти ще на шляху з ним» (Євангеліє від Матфея)
• «Не все те неправильне, що тобі незрозуміле» (Григорій Сковорода)
• «Нерозуміння робить з друзів ворогів» (Ліон Фейтвангер)

Я хочу закінчити наш сьогоднішній урок словами німецького поета Гете: «Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем я стаю на коліна». (Учитель звертає увагу учнів на плакат із цим висловом, що висить на дошці.)

Домашнє завдання: на кожну літеру слова "толерантність" напишіть рису характеру, притаманну толерантній людині. 
Т – 
О – 
Л – 
Е –  
Р – 
А – 
Н – 
Т –  
Н – 
І – 
С – 
Т – 