Мистецтво 6-22

Тема "Жанри й форми музики: соната"
Добрий день, дорогі друзі!
Добрий день!
На вас чекає гарний день.
Бачу, всі веселі і здорові
До уроку всі готові!
Пригадайте.
Назвіть непрограмні інструментальні твори, які ви пам’ятаєте. 
До яких жанрів вони належать?
Камерно-інструментальна музика здавна супроводжувала наше повсякдення, дозвілля. Зміст програмних творів, що мають назву, підказує нам автор. Характеристика непрограмних творів визначається назвою жанру. Наприклад, марш передбачає енергійні образи, вальс — царину лірики, а скерцо — гумор. Це зрозуміло і без словесної підказки. Адже красою і виразністю музики ми можемо насолоджуватися, незалежно від того, чи зазначено у творі якась конкретика — картини природи чи портрети людей, героїчна боротьба чи народне свято.
Найцікавіше в жанрах непрограмної камерно-інструментальної музики те, що вона викликає у кожного слухача власні переживання, емоції, почуття, думки. Вони вільно народжуються під враженням від почутого і збагачуються асоціаціями на основі власного досвіду.
Соната належить до складних камерно-інструментальних жанрів, якому як правило, не притаманна програма. 
Слово соната виникло дуже давно й означало спочатку будь-яку і звинулися у велику циклічну форму.
До портретноїгалереї
В історію музики Д. Скарлатті увійшов як автор 555 сонат для клавесину. За життя митця вийшла лише одна збірка з 3О сонат. У передмові автор скромно зазначив: «Читачу, будь ти дилетант чи професор, не чекай знайти в цих композиціях глибокий задум, а скоріше майстерний жарт для удосконалення мистецтва вправлятися у сміливій грі на клавесині». Тим не менше творчість 
Д. Скарлатті зіграла значну роль у розвиткові сонатного жанру. Ці твори збереглися також у репертуарі піаністів.
Соната соль мінор Д. Скарлатті стала відома як «Котяча фуга», хоча назва не належить авторові. За легендою, одного разу домашня кішка композитора Пульчинелла випадково «зіграла» своїми оксамитовими лапками висхідний мотив. Ці шість нот звучали дещо незвично, але надихнули Д. Скарлатті на створення фуги. Пройшов чималий час, і в одному з нотних видань сонати композитора з’явилася ілюстрація з кошенятами, що бавилися на клавіатурі, й назва «Котяча фуга». Назва прижилася, і вже стало не важливим, була історія з кішкою композитора легендою-жартом чи рекламною фішкою видавців.
Прослухайте: Доменіко Скарлатті. Соната соль мінор «Котяча фуга».

Оригінальна ідея сподобалася композиторці Емі Біч, яка також взяла «котячий» мотив за основу своєї «Фантазії фугато».
Як циклічна форма соната сформувалася у творчості композиторів-класиків віденської школи: И. Гайдна, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетховена. Вони написали чимало сонат для різних інструментів та камерно-інструментальних ансамблів.
У чому ж полягають особливості жанру сонати і сонатної форми? 
По-перше, її відрізняє гомофонно-гармонічний склад на відміну від поліфонічної музики, що до цього віками панувала в Європі.
По-друге, будова класичної сонати складається переважно з трьох (інколи — чотирьох) частин, де крайні частини зазвичай виконуються у швидкому темпі, а середня — у повільному. Відповідно вони різняться і характером музики.Контраст як основний принцип побудови сонатного циклу поширюється і на теми окремих частин циклу, які також різні за характером. На контрасті побудовані теми першої частини сонати — головна і побічна. Інколи вони вступають у конфлікт.
По-третє, для жанру сонати важливим є наскрізний розвиток музики, цілісна драматургія циклу.
Такі характерні ознаки сонати дають змогу втілювати в музиці різні грані життя, драматичні події, палітру почуттів. Саме тому для багатьох композиторів соната стала улюбленим жанром.
Побудова і драматургія сонатного циклу
•Перша частина — Allegro, як правило, у жвавому або швидкому темпі пишеться в сонатній формі, яка має традиційну усталену структуру:
•експозиція — зав’язка, звучання основних тем, насамперед головної і побічної
•розробка — конфлікт або взаємодія в розвитку основних тем
•реприза — розв’язка, повторне звучання основних тем, формування висновку
•кода (за наявності) — підсумок розвитку музики усього циклу
•Друга частина — Adagio або Andante — звучить переважно в повільному темпі, за характером — переважно лірична
•Остання частина циклу (фінал) — Allegro, як правило, звучить у жвавому чи швидкому темпі, за характером життєствердна.
В українській музиці перші зразки класичної сонати створив Дмитро Бортнянський. За життя композитора їх виконували на клавесині, у наш час — переважно на фортепіано.
Прослухайте: Дмитро Бортнянський. Соната до мажор для фортепіано. Слухаючи твір, намагайтеся стежити, як відбувається музичний розвиток.

Визначте, як композитор застосовує в сонаті контраст.
Музичні форми окремих частин класичної сонати бувають різними. Приміром, В.-А. Моцарт у сонаті №11 у першій частині замість звичного сонатного аллегро використовує форму варіацій, а у фіналі — форму рондо.
У варіаціях спочатку звучить основна тема, а потім — її видозміни. Прийоми варіювання можуть бути різноманітними: збагачення гармонії та фактури; зіставлення звучання теми в різних регістрах і темпах, зміни динаміки й ритму тощо.
Рондо передбачає такий тип композиції, в якій головна тема — рефрен — звучить не менше 3-х разів. Рефрен чергується з контрастними епізодами. Рондо притаманні рухливий темп, чіткий ритм.
РЕФРЕН  - ЕПІЗОД 1  - РЕФРЕН - ЕПІЗОД 2  - РЕФРЕН - КОДА
Варіації та рондо, бувають і частиною циклу, як у сонаті, і самостійним музичним твором.
Фінал сонати В.-А. Моцарта з назвою «Турецький марш» набув надзвичайної популярності. У нотах є авторська підказка — «Rondo alia turca». Слухаючи музику, європейцям незрозуміло, чому цей життєрадісний твір — марш. Адже під таку веселу музику важко уявити марширування військових. 
У своєму рондо В.-А. Моцарт передав особливості турецької військової музики. Тобто здійснив стилізацію — наслідування звучання оркестру яничар (турецьких піхотинців) з їх традиційними барабанами. Яничари ніколи не ходили під музику строєм, вона звучала перед боєм, під час і після бою. Отже цей твір можна сприймати як музичний жарт. Не дивно, що він став класичним шлягером.
Прослухайте: Вольфганг Амадей Моцарт. Соната №11 ля мажор для фортепіано.

Доберіть слова-характеристики тем варіацій і рондо.
Легка, граційна, ніжна, грайлива, наспівна, весела, маршова, яскрава, блискуча, святкова, танцювальна, світла, енергійна. 
Які інструменти зображено в анімаційному фільмі на музику Моцарта?
Оригинальною трактовкою сонатного жанру стала творчість литовського композитора і художника Миколаюса Чюрльоніса. Прагнучи до синтезу мистецтв, він не просто написав різні сонати з програмними назвами (сонати сонця, моря, зірок, пірамід), а створив аналоги цієї музичної форми в живописі.
Отже, як ви дізналися, що соната існує і як жанр, і як музична форма, одна з найрозвиненіших у камерно-інструментальній музиці. Варіації, рондо, фуга, аналогічно поєднують ознаки жанру і форми.
Мистецька скарбничка
Варіації  (від лат. – зміна)
•музичний твір варіаційної форми (тема з варіаціями)
•Технічно складний сольний танець у балеті
Рефрен (від фр. — приспів) — у формі рондо — розділ, ЯКИЙ чергується кілька разів з основною темою.
Рондо (від фр. — коло) — музична форма, у якій неодноразово проводиться головна тема твору — рефрен
Соната — жанр камерно-інструментальної музики, циклічний твір, що складається переважно з трьох контрастних частин, перша з яких, як правило, написана у сонатній формі.
Фуга — поліфонічна форма, заснована на розвитку теми, що виконується поперемінно в різних голосах; може бути окремим твором, частиною циклу. Фугато — маленька фуга.
Узагальнюємо, аргументуємо, систематизуємо
Назвіть основні ознаки, притаманні жанру сонати.
Чим сонатний цикл відрізняється від вокальних циклів, які ви слухали раніше.
Здійсніть узагальнення цієї теми: створіть порівняльну табличку-словник із музичних жанрів і форм.
Самостійне дослідження, медіапошук. 
Дізнайтеся, при виконанні якої знаменитої фортепіанної сонати Л. ван Бетховена, український композитор Микола Леонтович намагався використати засоби кольоромузики.
Фантазуємо, експериментуємо, діємо
Послухайте «Fantasia fugata» Еми Біч. За технологією «котомузики» української композиторки зімпровізуйте гумористичні мотиви для циркової «звіриної фантазії».