Мистецтво 8-9

Тема: Лицарський кодекс честі
СЕРЕДНЬОВІЧНЕ ЛИЦАРСТВО
Чимало подій давніх легенд і казок відбувається саме в середньовічних замках. Найвідоміші з них - легенди про короля Артура, Робіна Гуда, Тристана та Ізольду, пісня про Роланда, інші твори, з яких ми дізнаємося про життя та подвиги доблесних лицарів.
Лицарем називали воїна на коні з важким озброєнням і спорядженням, який був захисником усіх, хто цього потребував. Риси лицарства виховували з дитинства. По­свячення в лицарі було непростим ритуалом - він складав присягу в храмі, біля вівтаря, даючи обітниці честі й вір­ності, а священик благословляв меч майбутнього лицаря. Лицарський кодекс честі наказував бути хоробрим, шля­хетним, вірним обов’язку, великодушним, благородним. Лицар не міг битися зі слабким супротивником чи літ­ньою людиною.
До серця лицар той мені,
Що, першим кинувшись у бій,
Летить безстрашно на коні,
Запалює загін весь свій 
Відвагою п’янкою.
 Бертран де Борн
Лицарі були озброєні мечем метрової довжини, трикутним щитом, спи­сом і тонким кинджалом. Для захисту від ударів вони одягали кольчугу та пластинчату броню, голову захищав великий металевий шолом. Коль­чугу виготовляли з тисяч залізних кілець, поєднання яких створювало малюнок, що трохи нагадував в’язальний. Поверх білизни лицар одягав кольчужну сорочку, кольчужні штани, рукавиці й кольчужний шолом з коміром.
Майже всі лицарські подвиги та турніри присвячувались Прекрасній Дамі. Ідеалом лицарства був святий Георгій Побідоносець, який врятував її від злого чудовиська. На відміну від важкого й неповороткого лицарського вбрання, одяг Прекрасної Дами підкреслював тендітність жінок. Жіночим костюмам того часу притаманні видовжені лінії сукні, головних уборів, зву­жені та видовжені носи взуття. Кольори верхнього одягу були глибокими, насиченими: пурпуровий, темно-зелений, темно-синій, фіолетовий, вохрис­тий. Одяг виготовляли з грубого сукна у поєднанні з тонкими прозорими тканинами блакитного, рожевого, смарагдового, бузкового кольорів.

“Колись, у давні дні, як ще лицар сміливий сидів на коні…” – це був чудовий образ, як у сталь закутий вершник над’їжджав зеленими лісами у своїй блискучій зброї, з щитом і ратищем, виграваючи своїм баским бойовим конем…
Лицарство – тобто лицарський орден – було засноване яких 1500 років тому в Англії королем Артуром. Їхнім покровителем був св. Юрій.
Лицарський закон наказував так: 
Будь завжди приготований, завжди при зброї, крім хіба нічного відпочинку.
До чого б ти не брався, прагни здобути честь і добре ім’я – своєю чесністю.
Обороняй убогих і немічних.
Допомагай тим, що самі оборонитися не можуть.
Не роби нічого такого, що завдає комусь шкоди чи зневаги.
Будь готовий обороняти свою батьківщину.
Охотніше працюй за честь, ніж за зиск.
Ніколи не ламай своєї обіцянки.
Честь батьківщини борони своїм життям.
Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити.

Лицарі виходили на бій (під час турніру або війни), закуті в лати та інші обладунки, і їх практично не можна було впізнати. Розпізнавальними зна­ками лицарів були яскраві герби. Кожен герб являв собою «візитівку», своєрідне «обличчя» роду. Знаки на лицарських щитах мали різноманітну форму: смуг, квадратів, ромбів, трикутників. Із часом зображення набули символічного значення. Наприклад, зображення мосту або башти свідчили про те, що засновник роду відзначився під час захоплення відповідно воро­жого мосту чи башти. Дельфін означав заслуги мореплавця, цап уособлював стійкість, швидкість дій, книжка - ученість. Фантастичні дракони та гри­фи свідчили про силу й могутність роду, нагадували про пам’ятні події в історії міста. За бойові заслуги дідів і прадідів на гербах нащадків зображу­вали також орлів, левів, леопардів тощо.
Середньовічні герби «розповідали» не тільки про подвиги, а й про безслав’я, промахи та вади їхніх власників. У такому разі лева, наприклад, зображували без кігтів та висолопленого язика, укорочена нижня частина щита вказувала на вбивство полоненого, зрізаний кут герба свідчив про боягузтво його власника. Так у давнину виховували розуміння лицарської честі. Ніхто самовільно не міг змінити герб без покарання.

Кожен читач літературних творів про лицарів неодноразово, напевно
уявляв середньовічний замок, у якому розгорталися події сюжету.
Ілюстрацією до лицарського роману може слугувати замок Каркасон, що на
півдні Франції. Ця споруда – справжній шедевр військового зодчества, що
вражає своєю величчю. Два кола потужних стін, 52 вежі, величезні ворота,
бійниці, рів, міст через річку – ось типові ознаки романського замку-
фортеці.Середньовічний Каркасон відновили з руїн і подтримують різними,
навіть бутафорськими методами: тут вузькими мощеними вулицями їздять
запряжені кіньми брички, проводять костюмовані лицарські турніри.
Чимало стародавніх легенд і казок про лицарство лягли в основу
музичних творів. Один із таких шедеврів — опера, «Іоланта» Петра
Чайковського . Музичною мовлю композитор переповідає історію про
дивовижне прозріння доньки короля Рене, яка покохала хороброго лицаря.
П. Чайковськй. Опера «Іоланта» (дует Іоланти і Водемона).

Епоха Середньовіччя, розпочавшись у Візантії з візантійського стилю, як ми вже знаємо, сформувала й розвинула ще романський та готичний стилі. У 1453 р. столицю Візантії Константинополь захопили турки-османи. Це був кінець Візантійської держави, але не тисячолітньої культури. Візантія відіграла провідну роль у розвитку мистецтва не тільки близьких сусідів (слов’янського світу, Вірменії, Грузії), але й Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки тощо. В історії мистецтва Візантія відкрила еру європейського Середньовіччя, на тлі якого й розвинулись романський та готичний стилі.
Західноєвропейське Середньовіччя
Найголовнішим надбанням західноєвропейського Середньовіччя стало створення національних культур, їх мов та культурно-мистецьких здобутків. Характерних рис європейське Середньовіччя набуло в IX–X ст., коли в суспільстві встановилася розвинута соціальна структура: розвивалися міста, а разом із ними — художні ремесла, школи і університети, мистецтво в усіх основних його видах. У європейському Середньовіччі можна виділити релігійно-християнську, світську і народну культури. Зокрема в період раннього західноєвропейського Середньовіччя культурно-мистецький простір, як і інші сфери буття, перебував під впливом католицької церкви, а основою світогляду було християнство. Під її впливом почали встановлюватися правила зображення біблійних сюжетів (канони), обов’язкові для кожного художника. Церкви та палаци оздоблювали розписами й мозаїка- ми, траплялися в храмах і скульптурні зображення. А з XIII ст. на зовнішньому вигляді храмів та їхніх інтер’єрах відобразилися досягнення у виробництві скла. Відтепер головною окрасою церков та соборів стали вітражі. Цей новий жанр монументально-декоративного живопису склав гідну конкуренцію фресці та мозаїці.
Які типи культур можна виділити в європейському Середньовіччі? (Релігійно-християнську, світську і народну культури.)
Що таке «канон»? (Норма, правило, незмінна традиція.)
Важлива роль у духовному житті Європи в X–XIII ст. належала літературі. Наприклад, різнобічною та глибокою за змістом була літературна спадщина Северина Боеція. Він створив навчальні посібники й коментарі з арифметики, геометрії, музики. А серед- ньовічний героїчний епос репрезентований такими літературними творами, як французька «Пісня про Роланда», німецька «Пісня про Нібелунгів», іспанська «Пісня про Сіда».
У літературі Середньовіччя розвинулися два напрями: перший сформувався на основі античної спадщини, другий відображав християнський світогляд. У IV–VI ст. поширились античні жанри: епіграми, лірична поезія та проза. На початку VII ст. розвинулась духовна поезія, а вже у VIII–XI ст. великої популярності набув жанр повчального читання — житія святих.
Загальновизнаним внеском середньовічного мистецтва вважається мистецтво театру. Ще наприкінці раннього Середньовіччя на площах та вулицях міст відбувалися вистави мандрівних акторів — фокусників і акробатів, танцюристів і музикантів. У цих виставах буяв веселий дух ярмарку, розкутого жарту.
Однак античний театр не міг задовольнити вимоги християнського Середньовіччя, тому йому було надано нових форм і застосування. Елементи театралізованих дій увійшли в богослужіння, зробивши його більш емоційним і вражаючим. У літургію почали вводити діалоги на євангельські теми. В XI ст. під час літургій у храмах розігрували короткі драматичні релігійні сценки, основані на релігійному сюжеті, які отримали назву «літургійна драма»
Середньовічна мініатюра
Такий вид середньовічної, переважно західноєвропейської, релігійної вистави входив до складу великодньої або різдвяної церковної служби (літургії). Сюжетами стали епізоди Євангелія, пізніше — Старого Заповіту та ін. У XII ст. форми літургійної драми ускладнилися, урізноманітнилися й костюми учасників. Стіни церков стали замалими для вистави, тому вона виходить на міські вулиці та майдани. Найулюбленішими темами літургійної драми залишились євангельські сюжети в поетичній обробці. Поза межами церкви літургійна драма потрапила під владу міського натовпу.
Вершиною середньовічного театру вважається містерія (від грец misterion — таємниця, таїнство) — п’єси на біблійні сюжети. Зміст містерій складали різні епізоди зі Старого і Нового Заповітів. Показували їх зазвичай у дні великих церковних свят. У містеріях могло брати участь майже все населення міста: одні — як актори, інші — як глядачі. Поступово в містеріях почали перемішуватись сюжети релігійні і світські. Містерія як зразок майданного дійства, зверненого до великої аудиторії, виражала й народні, земні цінності, й систему релігійних поглядів. В XI– XII ст. містерія практично витіснила світський театр, хоча він і продовжував існувати.
У XIII–XIV ст. з’являється новий жанр середньовічної театральної вистави — міракль (франц. miracle, від лат. miraculun — диво), драматична інтерпретація біблійних легенд про святих та Діву Марію. Іншим популярним видом театрального дійства були мораліте (від франц. moralite — моральність) — самостійні п’єси повчального характеру, які грали на відкритому просторі. Основою мораліте була ідея нагороди за страждання й стриманість та покарання за жорстокість і жадібність. У виставах майданного театру відображалися життєлюбність, віра в перемогу добра та справедливості.
У Середньовічну добу також існував театр ляльок, який був пов’язаний із творчістю мандрівних акторів. У писемних джерелах їх називали по-різному, церковні автори традиційно вживали класичні давньоримські імена — мім, пантомім. Значним явищем у літературній творчості середньовічної Європи стала поезія вагантів (від лат. vagants — блукаючий), батьківщиною якої вважається Франція (кінець XI–XIII ст.). Це творчість мандрівних школярів (студентів), які, звертаючись до фольклору, перекладали латиною народні пісні. Використовуючи мотив і форму народної пісні, ваганти проповідували життєствердну філософію, оспівували земні радощі, висміювали вади суспільства.
У якій країні зародилася поезія вагантів і в чому полягала основа творчості вагантів? (Зародилася у Франції. Школярі та студенти, звертаючись до фольклору, перекладали латиною народні пісні, проповідували життєствердну філософію, оспівували земні радощі та висміювали вади суспільства.)
У добу Середньовіччя офіційній церковній культурі протистояла народна (сміхова) культура, якій властиві неприйняття християнського аскетизму, звернення до традицій народного мистецтва. Суть її найяскравіше виражена у карнавалах із маскарадами, які періодично проводилися в багатьох містах і були пов’язані з дохристиянськими віруваннями. Інколи сміхова культура супроводжувала і храмові свята, де невід’ємною частиною стали ярмарки з усілякими розважальними елементами. Веселі інтермедії і пародійні вистави стали основою провідного жанру середньовічного народного театру — фарсу.
У яких формах яскравіше проявилася народна (сміхова) культура? (Карнавалах та маскарадах.)

Тест.
 1. Хто такі лицарі?
___________________________________ 
2. Кому лицарі присвячували усі подвиги і поєдинки?
___________________________________  
3. Хто був ідеалом лицарства?
___________________________________  
4. Хто був покровителем лицарського ордену в Англії?
___________________________________  
5. Чим регулювалася поведінка лицарів?
___________________________________  
6. Що було «візитівкою» лицаря? 
___________________________________
7. Як називається замок, що може слугувати ілюстрацією до лицарського роману?
__________________________________
8. Як називається опера про кохання доньки короля і хороброго лицаря?
__________________________________ 
9. Хто автор цієї опери?
__________________________________ 
10. Які типи культур можна виділити в європейському Середньовіччі?
_________________________________ 
11.  Хто такі ваганти?
________________________________ 
12.  Як іще називали народну культуру?
__________________________________ 