Мистецтво 9-19

Жанри кіно
Практично немає людей на  землі, які б не полюбляли дивитися кінофільми. Хтось — пригоди чи фантастику, що дає змогу поринути в незвідані світи, а хтось — ліричні історії, щоб попла­кати над нещасливим коханням. Утім є такі, що захоплюються де­тективами й бойовиками, аби «по­лоскотати» нерви, а чимало інших цінують гумор і надають перевагу комедіям, щоб відволіктися від буденності. Втім усі, перегляда­ючи фільм, хочуть отримати нові враження, пережити різні емоції. І кіно дає таку можливість. Тому що воно має багату палітру тем, образів. Часом після перегляду фільму в людини виникає бажання змінити своє життя на краще, вона починає це здійснювати, орієнтую­чись на кіногероя — сміливого чи кмітливого.
Як вам вже відомо, всі види мис­тецтва розподіляють за жанрами, проте в кожному з них — музиці, живописі — цей поділ специфічний.
Яка ж специфіка кіножанрів? Це поділ фільмів на групи за певни­ми художніми формами, які мають схожі риси внутрішньої будови, на основі споріднених тем, образів- типажів. Кіножанри не мають чіт­ких меж, вони взаємопроникають, тому часто фільм можна віднести до кількох жанрових груп. Традиційні жанри переосмислюються, виника­ють нові. Отже, будь-яка система жанрів завжди умовна, відкрита до змін.
Візьмемо для прикладу фантастику, де уява переважає над реальніс­тю. У фантастичних фільмах чудернацька картина світу зазвичай проти­ставлена повсякденності, діють неіснуючі в реальності герої. Згадаємо знаменитий бойовик «П’ятий елемент» (реж. Люк Бессон) з неповторними Брюсом Віл лісом і Міллою Йовович у головних ролях.

Фантастика поділяється напіджанри: фентезі, антиутопія, кіберпанк.
Відмінність фентезі полягає в тому, що дії відбуваються у світах, в яких живуть міфологічні істоти: ельфи, гноми, дракони, перевертні, демони або, приміром, придумані гобіти, як у кінотрилогії «Володар перснів».

Антиутопія належить до соціальної фантастики й відображає уявне безпросвітне майбутнє з тоталітарними режимами, війнами, злочинами, насильством, епідеміями тощо. Мета таких кінофантазій — показати, що і сьогодні існують передумови, здатні призвести до подібного існу­вання. Приклад — «Сталкер» режисера Андрія Тарковського.

Тематика кіберпанку фокусується на комп’ютерах, високих техноло­гіях і проблемах, які виникають у суспільстві внаслідок технологічного прогресу. Прикладом жанру може бути кінокартина «Матриця», знята Лоренс та Ендрю Вачовські, що поєднує елементи бойовика і трипера (від англ. іНгіІІ — трепет), який створює у глядача відчуття напруженого хвилювання. Зображується майбутнє, у якому люди насильно під’єднані машинами до Матриці — комп’ютерної програми, що симулює дійсність і використовує людей як джерело енергії. Фільм отримав десятки пре­стижних нагород, зокрема премію «Оскар» у чотирьох номінаціях.

Розрізняють авторське кіно або арт-хаус, що претендує на новатор­ство, і так званий «мейнстрим» — високобюджетні фільми.
Публіка і кіновиробники застосовують власні жанрові ярлики. Глядацька аудиторія зазвичай обізнана про грані популярних жанрів і очікує побачити варіант втілення цих «жанрових стереотипів». Окремі типи фільмів пов’язують з режисерами чи зірковими акторами відповідно до їхніх амплуа. Приміром, актор Сільвестр Сталлоне асоціюється з бойовиками, а режисер Альфред Хічкок — з фільмами жахів.

З ІСТОРІЇ ШЕДЕВРА
Культова кінотрилогія «Володар перснів» (2001-2003), екранізація одно­йменного роману Дж. Р. Толкієна, стала одним із найбільших проектів в іс­торії кіно. Поставлена режисером Пітером Джексоном і складається з трьох фільмів, пов’язаних єдиним сюжетом: «Братство Персня», «Дві вежі», «По­вернення короля». Усі фільми були зняті Новій Зеландії, рідній країні режисера.
Зміст картини втілює ідею боротьби зі злом, що відбувається не лише на полях битв. Мужність, сміливість, любов і самовіддана дружба — на одній шальці терезів. На другій — зрада, страх, нестримна злість і жадоба влади.

Трилогія мала значний фінансовий успіх і виграла 17 премій «Оскар» з ЗО номінацій. Заключний фільм трилогії «Повернення короля» отримав всі 11 «Оскарів», на які був номінований, що є рекордною кількістю нагород Американської кіноакадемії для одного фільму. У ньому використано багато інноваційних візуальних ефектів, зокрема Голлум став першим персонажем, повністю створеним за допомогою технології захоплення руху.
До поширених жанрів кіно, окрім згаданих вище бойовиків і фантастики, належать мелодрама, комедія, музичний і пригодницький фільми, детектив.

Мелодрама — жанр художньої літератури, театрального мистецтва і кіно. Він розкриває духовний світ героїв в емоційних ситуаціях на основі загальнолюдських цінностей, зазвичай виражених через контраст: добро і зло, любов і ненависть. Прикладом мелодрами (водночас трагедії та екранізації класики) є фільм «Ромео і Джульєтта» (реж. Карло Карлей) за мотивами однойменної трагедії Вільяма Шекспіра. У головних ролях знялися американка Хейлі Стайнфелд і британець Дуглас Бут.

Комедія, що характеризується гумором чи сатирою, спершу була жанром драматичного мистецтва і виникла як антипод трагедії. Вона має на меті розсмішити глядача, поліпшити настрій. Комічний ефект досягається самим виглядом персонажів, також за допомогою різно­манітних прийомів: режисурою безглуздих і курйозних ситуацій, в які потрапляють герої, гіпертрофованою демонстрацією людських якостей в акторській грі, екранним суміщенням несумісного в реальному жит­ті. Існують такі її піджанри: лірична або романтична (про кохання), музична, трагікомедія, ексцентрична (сповнена трюків), кримінальна (головні герої — гангстери, злодії, поліцейські), пародія (твір-насмішка на основі навмисного наслідування ознак певного жанру, стилю).
У пародійній манері часто знімають трейлери або аматорські фан- трейлери.

Постер фільму «Форсаж-6», 2013            Пародія «Суперфорсаж!», 2015
Пародія «Суперфорсаж!» (реж. Аарон Зельцер і Джейсон Фрід- берг) — це фільм-перевертень, який завдяки пародійній грі ак­торів, візуально схожих з копійо­ваними персонажами, висміює по­пулярну серію фільмів «Форсаж», сучасну поп-культуру загалом.
Свідченням популярності трейлерів є факт: на честь 25-річчя сиквела бойовика «Термінатор 2: Судний день», визнаного етало­ном жанру, Арнольд Шварценегер опублікував архівний ролик на своїй сторінці у Фейсбуці, що мен­ше ніж за добу набрав понад три мільйони переглядів.
Існує ще багато інших кіножанрів: вестерн (про американських ковбоїв); екшен — «фільм дії», високобюджетний бойовик з каска­дерськими трюками; містика, іс­торичні, зокрема військові фільми.
Окрім згаданих уже комедії і мелодрами, до жанрів літературно-театрального походження належить фільм-казка. Позначення жанру як «музична комедія» зазвичай за­стосовують до екранного продукту, сценічним прототипом якого була оперета. Мюзикл також було пере­несено на кіноекран з театральних підмостків. Ці музично-сценічні жанри містять багато пісень і тан­ців, адже саме через зміст вокаль­них і хореографічних номерів, за допомогою яких розвивається сюжет. Обов’язково при­сутні красиві костюми й декорації, еле­менти мелодрами і часто «хеппі енд». До кіномюзиклів, що стали класикою жанру і відзначені преміями «Оскар», належать: «Вестсайдська історія» — кіноверсія бродвейського мюзиклу Леонарда Бернстайна (реж. Роберт Байз і Джером Роббінс), «Звуки музики» композитора РічардаРоджерса(реж. Роберт Уайз), «Моя чарівна леді» композитора Фредеріка Лоу (реж. Джордж Кьюкор) за «Пігмаліоном» Бернарда Шоу.
З-поміж музичних фільмів є екраніза­ції не лише оперет і мюзиклів, а й опер: «Чарівна флейта» (реж. Інгмар Бергман) і «Дон Жуан» В.-А. Моцарта; (реж. Джо- зеф Лоузі) «Травіата» і «Отелло» Дж. Верді (реж. Франко Дзеффіреллі); «Кармен» Ж. Бізе (реж. Франческо Розі); «Ріголетто» Дж. Верді та «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні (реж. Жан-П’єр Поннель).