Мистецтво 9-3

Тема: Школи і лідери європейського модерну.
Минуле ХХ століття увійшло в історичний літопис людства як століття стрімкого технічного прогресу і небачених наукових відкриттів, що змінили традиційні уявлення про простір і час. Воно позначилося виходом людини в космос і проникненням у таємниці підсвідомості. Проте це був час двох світових і багатьох регіональних війн, революцій і соціальних конфліктів, техногенних катаклізмів і екологічних катастроф. У цей період загострилися національні й релігійні протиріччя між народами, що по різному сприймають цей світ.
Мистецтво минулого століття суттєво відрізняється від попередніх періодів, начебто між ними лежить прірва. Воно здається занадто складним для розуміння, неймовірно напруженим. Насправді ж, воно, як і в усі часи, відображає й виражає дух своєї епохи, втілює внутрішній світ сучасників, які активно висловлюють протест проти дійсності, що руйнує індивідуальність або намагаються відгородитися від життєвих проблем іронією, гротеском. Добро і зло, щастя і горе, війна і мир, любов і ненависть, урбанізація середовища і незаймана природа, що надавала натхнення, — діапазон тем сучасного мистецтва, яке відіграє роль своєрідного «барометра» цивілізації.

Для розвитку нових тенденцій у мистецтві європейських країн важливими були такі чинники, як активізація діяльності художніх шкіл (Бауґауз у Німеччині тощо), проведення художньо-промислових виставок.
Наприклад, у 1889 р. в Парижі було зведено ажурну металеву вежу як тимчасову споруду для Всесвітньої виставки, але творіння архітектора Гюстава Ейфеля (1832-1923) згодом стало не лише візитівкою Франції, а й художнім символом технічного й будівельного прогресу своєї епохи.

У мистецтві на зламі століть не було єдиного панівного стилю, воно ознаменувалося спалахом цілої низки новаторських художніх стилів, які згодом об’єднали загальною умовною назвою — модернізм. Цей найцікавіший і наймасштабніший рух панував протягом першої половини XX ст. у вигляді багатьох нових форм творчості, у яких взяв гору вільний погляд і творча інтуїція митця, що змінює світ на свій розсуд, дотримуючись особистих вражень, ідей, уявлень, а не класичних традицій. Він був настільки багатий на мистецькі шедеври, що розділився на окремі художні течії за певними характерними ознаками.

Модернізм характеризується безперервним пошуком нових оригінальних ідей, оновленням художніх форм, затвердженням їхнього пріоритету над змістом. А змістом художнього твору стає формоутворення, яке викликає естетичні почуття й емоційні переживання. Це був своєрідний бунт проти реалістичного сприймання світу.

Проблемне питання: Чому модернізм зміг завоювати любов глядачів і дати старт для розвитку нових цікавих течій? (відповіді учнів)
Тому, що це була революція в мистецтві. Він виник як протест проти застарілих традицій. Творчі люди шукали нові способи самовираження і відображення дійсності.
Наприкінці XIX ст. в мистецтві відбувся різкий поворот від наслідування історичних зразків до новаторських пошуків і оновлення художньої мови. У результаті сформувався стиль модерн. Точної дати його виникнення немає, але його появу пов’язують із відкриттям у Парижі виставки в «Салоні знедолених» (1863). Спочатку цей стиль набув розвитку в Бельгії під назвою ар нуво і згодом став інтернаціональним. Практич­но одночасно ознаки модерну проявилися в багатьох країнах Європи і луною відгукнулися в Північній Америці. У Німеччині він отримав назву югендстиль, в Австрії —сецесіон, в А н глії — модерн стійл ,в Італії — ліберті, у США — стиль тіффані. Утім, це лише термінологічні тонкощі назви стилю, який охопив архітектуру, дизайн інтер’єра, графіку, живопис, декоративно-прикладне мистецтво

Архітектура модерну
Своєрідність архітектури модерну полягає у віртуозності поєднання різноманітних засобів декоративного оформлення не лише фасадів,
а й інтер’єрів, художній обробці всіх конструктивних елементів — дверей,
сходів, колон, вікон, балконів. Ви­користовували нові будівельні ма­теріали (метал, скло, цеглу, бетон та їхні комбінації), конструктивні засоби й технології. Архітекторів надихало майже все, що створено природою: рослини, мушлі, луска риб, потоки води тощо. Основою їхнього творчого методу стали імпровізація, прагнення до естетичних, незвичних і водночас функціональних будівель 

З ІСТОРІЇ ШЕДЕВРУ
До вершин світового модерну зараховують архітектуру каталонського майстра Антоніо Гауді (1852-1926). Проте його шедеври свідчать радше про унікальний авторський стиль — «стиль Гауді», ніж про іспанську школу загалом. Більшість шедеврів майстра зосереджено в Барселоні: парк Гуель, будинки Міла і Батльо, знаменитий храм Святого Сімейства. Органічно вписані в ландшафт, вони зда­ються справою рук природи, а не людини.

Стиль модерн з його характерною звивистою лінією набуває особливого вираження в декоративно-прикладному мистецтві. У той час було налагоджено широке виробництво предметів ужитку, а тому саме в цій царині якнайбільше відтворилася нескінченна фантазія європейських майстрів.
Вироби зі скла вражали поціновувачів прекрасного своєю вишуканістю й віртуозністю виконання.
 Француз Еміль Галле завдяки вдалим експериментам зумів отримати спеціальні світлові ефекти, уводячи у скло металеві пластини, емалі та пігменти.

Новий костюм вимагав відповідних аксесуарів, і насамперед прикрас нового типу. З'явилися оригінальні види кольє - намиста з перловою або діамантовою «бахромою», добре поєднувалися з мисообразными декольте; широкі нашийники, рясно прикрашені камінням; тонкі обручі з каменем на довгому стрижні, спускавшемся на груди; вражаючої краси гребені, декоровані золотом і камінням. Але й традиційні види прикрас придбали нові оригінальні риси.
В епоху модерну на перший план в ювелірній справі не вийшов майстер-ремісник, який виготовляв схожі один на одного «комерційні коштовності», а ювелір, створював індивідуальні і по-справжньому художні прикраси, які володіли нової образністю, отражавшей дух часу. Завдяки таланту авторів таких прикрас ювелірне мистецтво, поряд з архітектурою і художнім склом, вийшло на авансцену розвитку мистецтва, багато в чому визначивши декоративні особливості нового стилю.

Бурхливий розвиток модної індустрії у ХІХ ст. спричинив виникнення в Парижі «високої моди» («від кутюр» - «високе шиття»). По суті, кутюр’є – творцями високої моди – можна було б назвати всіх кравчинь і модисток, які одягали королів, королев та придворних упродовж багатьох століть, - їхні творіння відрізняли висока майстерність виготовлення та художня цінність. 
 Синдикат французької високої моди, який заснував у 1868 році в Парижі англієць Чарльз-Фредерік Ворт, об’єднав модні салони, у яких одягалися представники вищих верств суспільства, з метою, з одного боку, захищати відомих кравців від копіювання їхніх моделей, охороняючи авторські права своїх членів, з другого – забезпечити унікальність моделей своїх клієнтів, які прагнули відрізнятися від простих буржуа.

- Продовжіть речення: «Природні форми екзотичні мотиви, динамічні, наповнені енергією життя декоративні лінії стали художньою мовою стилю…» (модерн)
- Назвіть універсальні риси стилю модерн.
- У яких видах мистецтва найяскравіше виявилися риси стилю модерн?
- Поміркуйте, у яких відомих вам художніх стилях була яскраво виражена декоративність. Наведіть приклади.
- Які школи модерну сформувалися в різних країнах, які назви вони отримали, які види мистецтва охоплювали?
ДЗ ст. 7-20 